Емін Бекторе
Емін Бекторе (крим. Emin Bektóre, тур. Emin Bektöre; 1906—15 квітня 1995)[1][2] — турецький і румунський фольклорист і етнограф кримськотатарського походження, активіст кримськотатарського національного руху в Туреччині і Румунії[1][2][3].
| Емін Бекторе | |
|---|---|
| крим. Emin Bektóre тур. Emin Bektöre | |
| Народився |
1906 Добрич |
| Помер |
15 квітня 1995 Ескішегір, Туреччина |
| Країна |
 Туреччина |
| Діяльність | поет-пісняр, автор пісень |
| Галузь | фольклористика і етнографія |
| Знання мов | кримськотатарська |
| Конфесія | іслам |
Біографія ред.
Народився в місті Добрич (сьогодні регіон Добруджа, Болгарія). З 1913 по 1940 роки місто було у складі Румунського Королівства і мало назву «Хаджиоглу Пазарджик». Е. Бекторе отримав свою освіту в Румунії, в містах Пазарджик і Бухарест. Займався танцями і співом в різноманітних румунських і болгарських народних ансамблях. Організував декілька кримськотатарських народних ансамблів, написав для них спеціально декілька пісень і п'єс кримськотатарською мовою: Şahin Giray Han, Atilla, Bora, Kîrîm, Kók-kóz Bayar. В 1930 році в Констанці він вступив в групу, організовану Мюстеджипом Улькюсалом, а також разом з однодумцями заснував кримськотатарський історико-філософський журнал Emel на турецькій мові[1].
В 1940 році Бекторе емігррував до Туреччини, де оселився в місті Ескішехір, яке відомо як один з місць компактного поселення кримськотатарської діаспори, де займався дослідженням і пропагуванням кримськотатарської культури[4]. Там він продовжив навчати фольклору усіх бажаючих. Він був піонером розвитку етнографії і вивчення народного творчості кримців в Туреччині[1], завдячуючи діяльності Е. Бекторе в школах Ескішехіра і однойменного іла почали вивчати музику і танці кримських татар як обов'язкові предмети[2].
В 1960-і роки у Туреччині Бекторе продовжив співпрацю з Улькюсалом та іншими діячами кримськотатарського національного руху: Джафером Сейдаметом Киримером і Едіге Кирималом, які відновили у 1960 р. друк журналу Emel і в Туреччині[1].
Діяльність Е. Бекторе продовжив його син Ялкин.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Ayşe, Akkaya (October–December 2001). Türkiye ve Balkanlarda, Folklor Duayenimiz Emin Bektóre. Kalgay (Turkish) . 6 (22): 16—19. Архів оригіналу за 10 листопада 2014. Процитовано 14 серпня 2014.
- ↑ а б в Allworth, Edward, ред. (1998). The Tatars of Crimea: Return to the Homeland: Studies and Documents. Durham, NC: Duke University Press. с. 343. ISBN 9780822319856.
- ↑ Aydın, Filiz Tutku (September 2000). A Case in Diaspora Nationalism: Crimean Tatars in Turkey - A Master’s Thesis. Ankara: Department of Political Science and Public Administration, Bilkent University. с. 72—73.
- ↑ Abdullah, Akat (Spring 2013). The Influences and Changes of the Crimean Tatar Music in the Process. Rast Musicolgy Journal. 1 (1): 4. Процитовано 14 серпня 2014.