Емілія Фльоґе

австрійська модельєрка, галеристка та натурниця
(Перенаправлено з Емілія Флеге)

Емілія Луїза Флєґе (нім. Emilie Louise Flöge; 30 серпня 1874, Відень — 26 травня 1952) — австрійська модельєрка та галеристка, співвласниця ексклюзивного модного салону «Сестри Флєґе». Модель і муза художника Густава Клімта. За дослідженнями ескізів до картини Еліс Штробль, зображена разом на знаменитому «Поцілунку»[5][6].

Емілія Фльоґе
нім. Emilie Flöge
Ім'я при народженні нім. Emilie Louise Flöge
Народився 30 серпня 1874(1874-08-30)[1][2][3]
Відень, Австро-Угорщина[3]
Помер 26 травня 1952(1952-05-26)[1][2][3] (77 років)
Відень, Окупація Австрії союзниками[3]
Поховання Віденський центральний цвинтар
Країна  Австрія
Діяльність модельєрка, модель, колекціонерка мистецтва
Знання мов німецька[1]
Батько Hermann Flöged
Родичі Ernst Klimtd
Брати, сестри Helene Flöged[4] і Pauline Flöged
Густав Клімт. Портрет Емілії Флєґе у 17 років. 1891. Приватне зібрання
Густав Клімт. Портрет Емілії Флєґе. 1902. Музей міста Відня[de]

Життєпис ред.

Народилася в сім'ї успішного виробника пінкових люльок Германа Флєґе, випускника Академії мистецтв (1837—1897), та його дружини Барбари, до шлюбу Штагль. В сім'ї виховувалися старші син Герман і дочки Пауліна і Гелена[7].

17-річною познайомилася з Густавом Клімтом, коли її старша сестра Гелена одружилася з його молодшим братом Ернстом[en]. З родичками Флєґе в образі городянки позувала для стельової фрески Клімта в Бурґтеатрі[8].

Розсталася з Клімтом 1899 року, коли він закохався в 19-річну Альму Шиндлер, а його моделі Марія Учицька і Марія Ціммерман були вагітні. Проте Флєґге зберегла з художником теплі стосунки: вони проводили багато часу разом, з'являлися на публіці як пара. Після смерті Клімта Флєґе спадкує частину його майна і залишає за собою роль хранительки його спадщини[9], під яку відвела окрему кімнату в своїй квартирі над ательє[10]. Саме Флєге віденське суспільство сприймає як вдову митця.

Працьовита Флєґе допомагала Клімту в його роботі, зокрема, влітку 1908 і 1909 років, коли Клімт поспішав вчасно доробити ескізи фризу Стокле[ru], вона вставала о п'ятій ранку, щоб дофарбовувати та обклеювати їх тло золотою фольгою[11][10]. Не відомо, наскільки Клімт брав участь у конструюванні моделей одягу для салону Флєґе, але близькість зразків «Віденських майстерень» і орнаменталістики картин Клімта також відзначають[12].

Салон «Сестри Флєґе» ред.

Як і сестри, Емілія вивчилася на кравчиню. 1904 року разом із сестрами відкрила у Відні на вулиці Маріахільфер-штрассе[de] ексклюзивний і екстравагантний салон мод «Сестри Флєґе». Всім дорогим оформленням модного салону, від дверної таблички та меблів і до шпалер, займалися Йозеф Гофман і Коломан Мозер, які за рік до цього заснували дизайнерську студію «Віденські майстерні», і виконали його у фірмовому лаконічному чорно-білому стилі з акцентом на вертикалі та горизонталі[8]. За словами племінниці Гелени Доннер, сестри накопичили стартовий капітал, вдало виконавши замовлення на пошиття уніформи для учасників кулінарної виставки. У сімейному підприємстві Емілія відповідала за дизайн продукції, Гелена займалася обслуговуванням клієнтів, а Пауліна взяла на себе паперову роботу[12]. Близькість салону Флєґе до «Віденських майстерень» виражалася не тільки в естетичній концепції, але й у дизайні і якості, а також доступності лише невеликому колу клієнтури.

Двічі на рік Флєґе виїжджала в Париж, щоб бути в курсі новітніх тенденцій зі «столиці моди». Під враженням від «реформаторів життя»[de] і модної колекції Поля Пуаре, який 1906 року першим запропонував жіночі ампірні сукні без корсета і шаровари, Флєге у Відні просуває просторі і вільні «реформні сукні», які мали як медичні, так і естетичні переваги: вони не стискали внутрішніх органів і дозволяли вільно рухатися, при цьому оптично не ламали вигляд на частини. Крім того, «реформні сукні» відповідали ідеям жіночої емансипації — самосвідомості, свободи особистості і позбавлення від чоловічої вищості. Дизайн знаменитих суконь Флєге в смужку і в «шашечку Гофмана» також сходить до Віденських майстерень[8]. «Реформні сукні» рекламувалися в елітарних колах освіченої буржуазії і не досягли визнання широкої публіки. На відміну від Парижа, в консервативному Відні на рубежі століть потрібна була відвага, щоб з'явитись у товаристві в «реформній сукні». За спогадами Берти Цукеркандль, ще 1913 року поява на віденській Кернтнер-штрассе манекенниць з показу Поля Пуаре, одягнених у спідниці-брюки, викликала транспортний колапс із потребою втручання поліції.

Салон «Сестри Флєґе» закрився 1938 року: переважна більшість його клієнток мали єврейськє походження і на той час або покинули Відень, або стали жертвами переслідувань націонал-соціалістів. Деяких клієнток салону — Елізабет Ледерер, Адель Блох-Бавер, Євгенію Примавезі, Фридерику Марію Бер увічнив на портретах Густав Клімт в одязі, схожому на моделі Флєґе[13]. Доказів успішності підприємства сестер Флєґе не збереглося: всі документи знищила пожежа в квартирі Емілії Флєґе 1945 року.

Емілія Флєґе збирала колекцію національного та народного одягу із Західної і Моравської Словаччини XIX століття, яка нині зберігається у Віденському музеї прикладного мистецтва і налічує близько 369 текстильних об'єктів[12].

У культурі ред.

Життю Емілії Флєге присвячено книгу Елізабет Гікі[en] під назвою «Намальований поцілунок» (англ. The Painted Kiss), назва якої відсилає до картини «Поцілунок».

У художньому фільмі Рауля Руїса[en] «Клімт»[en] 2006 року роль Емілії Флєґе виконала Вероніка Феррес[ru].

Примітки ред.

  1. а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б в The Fine Art Archive — 2003.
  3. а б в г д Gadzinski A. KALLIOPE Austria: Frauen in Gesellschaft, Kultur und WissenschaftWien: Bundesministerium für Europa, Integration und Äußeres, 2015. — S. 99. — ISBN 978-3-9503655-5-9
  4. Deutsche Nationalbibliothek Record #118956701 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. Horncastle/Weidinger, 2018, Das wilde Kabinett.
  6. Penck/Weidinger, 2013.
  7. Sternthal, 2005, Tod und Veränderung.
  8. а б в Wien um 1900, 1989, Emilie Flöge, Gustav Klimt und das "Japanische" Wien.
  9. Horncastle/Weidinger, 2018, Familienbande.
  10. а б Klimt persönlich, 2012, "Liebe Emilie!".
  11. Sternthal, 2005, Ortswechsel.
  12. а б в Pallestrang, 2015.
  13. Horncastle/Weidinger, 2018, Fotokunst und Mode.

Література ред.

  • Mona Horncastle, Alfred Weidinger. Familienbande // Gustav Klimt. — Christian Brandstätter Verlag, 2018. — ISBN 9783710602528.
  • Barbara Sternthal. Diesen Kuss der ganzen Welt. — Wien : Styria Verlag, 2005. — ISBN 978-3222131653.
  • Wolfgang G. Fisher with Dorothea H. Ewan (1997). "Gustav Klimt and Emilie Floege: An Artist and His Muse, " woman's Art Journal 17:2, p. 42.
  • Hickey, Elizabeth (2005). The Painted Kiss: A Novel, Atria Books, New York, ISBN 0743492609 (Der gemalte Kuss, Bloomsbury, Berlin 2005, ISBN 3827006279).
  • O'connor, Anne-Marie (2012). The Lady in Gold, The Tale of Extraordinary Gustav Klimt's Masterpiece, Portrait of Adele Bloch-Bauer, Alfred A. Knopf, New York, ISBN 0-307-26564-1
  • Wien um 1900: Klimt, Schiele und ihre Zeit / Ausstellung des Eröffnungsjubiläums des Sezon Museum of Art. — 1989.
  • Pallestrang, Kathrin. Die Textilmustersammlung Emilie Flöge im Österreichischen Museum für Volkskunde [Текст] : Katalog zur Ausstellung / Kathrin Pallestrang. — 2., verb. Aufl. — Wien : Österreichisches Museum für Volkskunde, 2015. — ISBN 978-3-902381-51-4.
  • Agnes Husslein-Arco (Hg.). Gustav Klimt. Der Kuss / Mit einem Text von Stefanie Penck und Alfred Weidinger. — Jovis Verlag GmbH, 2013. — ISBN 978-3-86859-309-9.
  • Klimt persönlich: Bilder — Briefe — Einblicke: [anlässlich der Jubiläumsausstellung zum 150. Geburtstag von Gustav Klimt: Klimt Persönlich. Bilder — Briefe — Einblicke, 24.4.2012 — 27.8.2012 im Leopold-Museum, Wien] / hrsg. von Tobias G. Natter, Franz Smola u. Peter Weinhäupl. — Wien : Ch. Brandstätter, 2012. — ISBN 978-3-85033-628-4.

Посилання ред.