Вікіпедія

Еміліян Егреші

Еміліян Ісидор Егреші (18 травня 1893, Приборжавське — 28 травня 1955) — архітектор.

Еміліян Ісидор Егреші
Народження 18 травня 1893(1893-05-18)
Смерть 28 травня 1955(1955-05-28) (62 роки)
Діяльність архітектор

Біографія ред.

Народився 18 травня 1893 року в селі Заднє (тепер Приборжавське Іршавського району) в сім'ї священика Еміліяна Егреші. Відвідував місцеву народну школу. У 1903 році навчався в Берегівській гімназії, а наступного року перейшов до гімназії в місті Сату-Маре (Румунія). Під час війни служив у залізничному полку. Пізніше навчався на інженерно-архітектурному факультеті Будапештської політехніки. До 1921 року вивчав у Празі фізику та математику. 1923 року став професором в Ужгородській учительській семінарії. Викладав також фізику в руській чоловічій гімназії і греко-католицькій жіночій учительській семінарії. Працював головним архітектором Ужгорода. Був радником мукачівської греко-католицької єпархії. Цікавився сучасними будівельними технологіями. Видав два підручники, присвячені залізобетонним конструкціям. Малював аквареллю. Переважно створював портрети. Володів німецькою та чеською мовами. Рідною була угорська.

У радянський період мав намір емігрувати, але не здійснив цих планів. Помер 28 травня 1955 року. Похований на цвинтарі Кальварія в Ужгороді. Дружина, Єлизавета Арвої до кінця життя мешкала в Ужгороді. Померла у віці 92 років. Донька закінчила Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва і виїха до Угорщини. Шваграми Егреші були політик Юлій Бращайко і художник Йосип Бокшай.

Роботи ред.

  • Дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці в селі Крива Тячівського району (1927, розібрана 1997).
  • Каплиця в Міжгір'ї (1929).
  • Церква Святої Трійці в селі Руське Поле (поч. 1930-х).
  • Церква Святої Трійці в селі Терново (1930).
  • Церква святих апостолів Петра і Павла в селі Верховина-Бистра (1931). Поєднує риси західної і східної архітектури.[1]
  • Церква святих апостолів Петра і Павла в селі Дубове (1931).
  • Церква Вознесіння Господнього в селі Новоселиця (1931).
  • Дві церкви у селі Середнє Водяне — святих апостолів Петра і Павла і Різдва Пресвятої Богородиці (1930-ті).
  • Церква Різдва Пресвятої Богородиці в селі Тийглаш (1933).
  • Церква Преображення Господнього в селі Сасово Виноградівського району (1933).
  • Церква Вознесіння Господнього в селі Завадка Виноградівського району (1936).
  • Церква святого пророка Іллі в Чинадійові (1932—1937).
  • Церква святих апостолів Петра і Павла в селі Косівська поляна (1932—1935).
  • Власний будинок на вулиці Митній в Ужгороді (1935).
  • Керівництво реставрацією ужгородського собору (1938).
  • Церква святого Івана Предтечі в селі Лопухів (1937—1940).
  • Реставрація церкви в селі Річка Міжгірського району (1941).[2]
  • Церква Вознесіння Господнього в селі Луги Рахівського району (1936—1942).
  • Церква Вознесіння Господнього в селі Собатин (1942).
  • Церква святого Миколая в селі Доробратово (1941—1946). Проект обрано на конкурсі 1930 року.[3]
  • Народний дім «Просвіти» в Ужгороді.
  • Реконструкція колишнього кінотеатру «Ужгород».
  • Власні будинки трьох братів Егреші в Ужгороді.

Примітки ред.

  1. ↑ Федака С. Населені пункти і райони Закарпаття. Історично-географічний довідник. — Ужгород : Ліра, 2014. — С. 48. — ISBN 978-617-596-158-2.
  2. ↑ Федака С. Населені пункти… — С. 184.
  3. ↑ Федака С. Населені пункти… — С. 77.

Джерела ред.

  • Сирохман М. Інженер-архітектор Еміліян Еґреші // Галицька брама. — 2013. — № 4—6 (232—234). — C. 46—47.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Еміліян_Егреші&oldid=35311128