Еміль Гройль
Еміль Гройль (нім. Emil Greul; 29 грудня 1895, Арнштайн — 30 жовтня 1993, Бремен) — німецький військовий медик, віцеадмірал медичної служби, начальник санітарної служби і медичного управління крігсмаріне. Кавалер Лицарського хреста Хреста Воєнних заслуг з мечами.
| Еміль Гройль | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився |
29 грудня 1895 Neubessingend, Арнштайн, Майн-Шпессарт, Нижня Франконія, Баварія, Німецька імперія | |||||||||
| Помер |
30 жовтня 1993 (97 років) Бремен, Німеччина | |||||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||||
| Діяльність | офіцер | |||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||
| Учасник | Перша світова війна | |||||||||
| Членство | Musical Academic Association at Würzburgd | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Біографія ред.
1 травня 1915 року призваний на службу лейтенантом резерву в баварську польову артилерію. У листопаді 1918 року демобілізований. Член музичної академічної спілки Вюрцбурга. 11 березня 1922 року вступив у військово-морський госпіталь в Вільгельмсгафені. Служив в Штральзунді, тропічному інституті в Гамбурзі. З 7 січня 1929 року — корабельний лікар крейсера «Берлін». У жовтні 1929 року відряджений в гінекологічну, 20 січня 1930 року — в дитячу клініку Кільського університету. З 1 березня 1930 року — референт санітарного відділу штабу військово-морської станції «Нордзе». З 2 жовтня 1935 року — головний лікар військово-морського госпіталю в Куксгафені, з 1 квітня 1939 року — в Везермюнде. 16 квітня 1941 року призначений начальником Військово-морської медичної академії. 1 жовтня 1943 року змінив Альфреда Фікенчера на посаді начальника Санітарного управління ОКМ і головного санітарного лікаря ВМС. Був одним із видавців журналу «Німецький військовий лікар» (нім. Der Deutsche Militärarzt).23 травня 1945 року взятий у полон, звільнений 17 серпня 1947 року.
Переконав Гартмута Нельдеке опублікувати свою першу роботу про медичне обслуговування на борту корабля і «продовжити пошук прихованих документів, особливо часів Другої світової війни, щоб використати уроки минулого заради теперішнього і майбутнього».
З 1948 року — президент земельної адміністрації охорони здоров'я Бремена, з 1953 до 1962 року — заступник директора сенату з питань охорони здоров'я.
Нагороди ред.
- Залізний хрест 2-го класу
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному
- Почесний хрест ветерана війни
- Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
- Хрест Воєнних заслуг 2-го і 1-го класу з мечами
- Лицарський хрест Хреста Воєнних заслуг з мечами (20 квітня 1945)
Джерела ред.
- Залесский К.А. Кригсмарине. Военно-морской флот Третьего рейха. – М.: Эксмо, 2005. ISBN: 5-699-10354-6
- Dermot Bradley (Hrsg.), Hans H. Hildebrand, Ernest Henriot: Deutschlands Admirale 1849–1945. Die militärischen Werdegänge der See-, Ingenieur-, Sanitäts-, Waffen- und Verwaltungsoffiziere im Admiralsrang. Band 1: A–G. Biblio Verlag. Osnabrück 1988. ISBN 3-7648-1499-3. S. 458–459.
- Ernst Klee: . 2. Auflage. Fischer-Taschenbuch-Verlag, Frankfurt am Main 2007, ISBN 978-3-596-16048-8.
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |