Еміль Артін
Еміль Артін (нім. Emil Artin) (3 березня 1898 Відень, Австро-Угорщина — 20 грудня 1962 Гамбург, ФРН) — видатний математик. Народився в Австро-Угорщині, університетську освіту отримав у Німеччині, науковою діяльністю займався в університетських центрах Німеччини та США.
БіографіяРедагувати
Народився у Відні, виріс в Райхенберг (нині Ліберець в Чехії). Батьки майбутнього математика — Еміль Артін, торговець предметами мистецтва (помер в 1906 році), і Емма Лаура-Артін, до свого другого заміжжя — співачка в опереті. Прізвище Еміль Артін успадкував від діда-вірменина, торговця килимами.
1916 року Еміль вступив до Віденського університету (тут він провчився лише один семестр, після чого був призваний до армії), а в 1919 продовжив навчання в Лейпцигу (Німеччина). Після закінчення викладав в німецьких університетах, переважно в Гамбурзі. У 1929 році одружився зі своєю студенткою, нім. Natalie (Natascha) Jasny, яку батьки після революції вивезли з Росії. Вона була наполовину єврейкою, і після приходу нацистів до влади і прийняття антиєврейських законів Артін в 1937 році був звільнений з Гамбурзького університету та емігрував в США, де працював в Індіанському (1938-1946) і Принстонському університеті (1946 — 1958), після чого знову повернувся до Гамбурга.
Артін працював в багатьох галузях математики: аксіоматичне визначення Γ-функції, проективна геометрія, теорія кіс, пов'язана з топологією, — але головним його інтересом була алгебра. Спільно з Е. Нетер Артін створив сучасну загальну алгебру. Його роботи складають значну частину знаменитої «Алгебри» ван дер Вардена. Особливо важливий його внесок в теорію полів, де він спільно з Отто Шраєром[en] створив теорію дійсних замкнутих полів[en], а потім вирішив знамениту 17-у проблему Гільберта. Не менш важливі його роботи в алгебраїчній теорії чисел, головним чином в теорії полів класів, де він застосував апарат когомологій Галуа[en]. Сформулював закон взаємності Артіна[en]. Серед учнів Еміля Артіна — Серж Ленг та Джон Тейт[en]; його син Майкл Артін[en] — також відомий математик.
Див. такожРедагувати
- 15378 Артін — астероїд, названий на честь математика.
КнигиРедагувати
УкраїнськоюРедагувати
- Е. Артін, Теорія Галуа; пер. з нім. (В. А. Вишенського). — Київ : Радянська школа, 1963. — 98 с. (укр.)
Іншими мовамиРедагувати
- Artin, Emil (1998) [1944]. Galois Theory. Dover Publications, Inc. ISBN 0-486-62342-4. Архів оригіналу за 19 червня 2016. Процитовано 10 червня 2016. (англ.)
- Artin, Emil (2006) [1967]. Algebraic numbers and algebraic functions. Providence, RI: AMS Chelsea Publishing. ISBN 0-8218-4075-4. (англ.)
- Artin, Emil (1988) [1957]. Geometric algebra. Wiley Classics Library. New York: John Wiley & Sons Inc. с. x+214. ISBN 0-471-60839-4. (англ.)
- Artin, Emil (1958). A Freshman Honors Course in Calculus and Analytic Geometry. University of Buffalo. ISBN 0-923891-52-8. (англ.)
- Artin, Emil (1982) [1965]. У Lang, Serge; Tate, John T. Collected papers. New York-Berlin: Springer-Verlag. ISBN 0-387-90686-X. (англ.)
- Артин Э. Введение в теорию гамма-функций. — М.: ГТТИ, 1934. (рос.)
- Артин Э. Геометрическая алгебра. — М.: Наука, 1969. (рос.)
СтаттіРедагувати
- Artin, Emil (1947). Theory of braids. Ann. of Math. (2) 48: 101–126. ISSN 0003-486X. doi:10.2307/1969218. (англ.)
ПриміткиРедагувати
- ↑ Математична генеалогія [Архівовано 25 травня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Архів історії математики Мактьютор
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ https://books.google.cat/books?id=3lJ1DwAAQBAJ&pg=PA104 — С. 104–106.
- ↑ https://www.pfarre-weidling.at/uploads/friedhof/Friedhofsbuch.pdf — С. 100.
- ↑ MacTutor
ПосиланняРедагувати
|
Це незавершена стаття про особу Австрії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|
Це незавершена стаття про математика чи математикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |