Вікіпедія

Емо-реп

Емо-реп — жанр, що утворився від поєднання хіп-хопу та емо.[2] Жанр зародився на сцені SoundCloud-репу в середині 2010-х років[3] та поєднує характеристики хіп-хоп-музики, такі як біти та реп, з ліричними темами, мелодійним інструменталом та вокалом, які зазвичай зустрічаються в емо-музиці.

Емо-реп
Стилістичні походження
Походження
Середина 2010-х, США
Типові інструменти
Похідні жанри Гіперпоп[1]

Характеристика ред.

 
Емо-репер Lil Peep

Видання описують емо-реп як жанр, що сформувався під впливом від хіп-хопу,[4][5] емо,[4][5] трепу,[2] поп-панку,[6] ню-металу,[4] інді-року,[2] постхардкор,[7] та клауд-репу.[5]

Емо-реп відходить від «традиційних» тонів, що зустрічаються в сучасному мейнстрімовому хіп-хопі, у бік більш емоційного та особистого ліричного змісту,[8][9] описаного Wall Street Journal як «тикання середніх пальців своїм старшим».[10] Тексти пісень, як правило, зосереджуються на таких питаннях, як депресія,[11] самотність, тривога,[12] зловживання наркотиками, нігілізм,[13] самогубство,[4] нерозділене кохання[14] та самолікування.[15] Жанр характеризується поєднанням музичних елементів, які зазвичай зустрічаються у політичному хіп-хопі з інструменталом інді-року.[16] У якості семплів часто використовуються пісні поп-панку та емо 2000-х років. На значну частину семплів вплинули виконавці, які надихнули цей жанр, такі як Mineral, Underoath та The Post Service.[17] Деякі емо-репери також використовують оригінальні інструменти.[18] Horse Head з колективу GothBoiClique описав музику як «…якась ностальгічна, але вона теж нова… ніхто насправді нічого такого не робив. Це як емо-реп і мелодійний треп».[19]

Шанувальників музики іноді називають «сумними хлопцями» (седбоями — від англ. sad boys), посилаючись на однойменний музичний гурт емо-репера Yung Lean.[20][21][22]

Історія ред.

2000-ті: Передвісники ред.

До того, як емо-реп зміцнився як жанр, критики застосовували цей термін до таких реперів, як Джо Бадден,[23] Каньє Вест[24] та Дрейк[25][26] через їхні емоційні стилі написання текстів. Американський репер Slug з гурту Atmosphere заявив у 2017 році, що він винайшов назву «емо-реп» у статті IR Magazine від 1997 року.[15] Музику німецького репера Casper, на яку впливали як хіп-хоп, так і такі гурти, як Give Up the Ghost, Modern Life is War і Grave Digger, на початку його кар'єри часто називали «емо-репом».[27] Кіа Макаречі з Huffington Post у статті 2012 року описала американський гурт Hollywood Undead як «грубий емо-реп».[28]

Крім того, у період з 1990-х до початку 2010-х років відбувся ряд значних кросоверів між сценами хіп-хопу, емо та поп-панку. Наприклад, Zebrahead з часу створення групи в 1995 році грають у музичному стилі, у якому вокаліст Алі Табатабаі читає реп поверх поп-панк-інструменталу.[29] Репер MC Lars використовує у своїй музиці семпли та відсилки на пісні емо та поп-панку з часів свого дебютного альбому 2004 року.[30][31] Поп-панк-група Good Charlotte часто заявляла, що на них вплинув хіп-хоп, і у 2007 році випустили альбом Greatest Remixes, який складався з кількох їхніх раніше випущених пісень, реміксованих музикантами хіп-хоп-сцени та поп-панк-сцени, такими як Jay E, Патрік Стамп, Маршалл Ґудман і Вільям Бекетт. У 2005 році Стамп та Піт Вентц заснували компанію DCD2 Records, яка підписувала, як емо-виконавців, так і хіп-хоп-виконавців, які часто співпрацювали та гастролювали один з одним. Підписанти DCD2 Cobra Starship та Gym Class Heroes також об'єднували елементи обох жанрів. У 2006 році репер Каньє Вест зробив ремікс на пісню емо-поп-гурту Fall Out Boy «This Ain't a Scene, It's an Arms Race». Незалежний лейбл Fearless Records випустив альбом Punk Goes Crunk у 2008 році, до складу якого увійшли кавери на популярні хіп-хоп-пісні, виконані емо-музикантам та поп-панк-музикантами. Емо-гурт Framing Hanley зробив кавер на пісню репера Lil Wayne «Lollipop» у 2008 році, а Lil Wayne продовжив співпрацю з поп-панк-гуртом Weezer у 2011 році піснею «Can't Stop Partying».[6] Також у 2012 році відомий поп-панк-гурт Blink-182 на своєму EP Dogs Eating Dogs випустив фіт «Pretty Little Girl» з репером Yelawolf.[32]

2010-ті: Популярність і смерті ред.

Першим емо-репером вважається Bones,[33] чиї музичні кліпи, записані на VHS, та темна постановка й естетика настільки вплинули на хіп-хоп-андеграунд того часу, що Dazed описав його як «короля андеграундного репу».[34] У 2012 році члени Thraxxhouse, підгрупи Raider Klan, сформували GothBoiClique (GBC)[35] з наміром встановити зв'язок між емо, трепом, дарквейвом, блек-металом та інді-роком.[36] Стиль емо-репу GBC вплинув на величезну кількість виконавців андеграундних сцен емо та хіп-хопу на SoundCloud[36], наприклад, такі виконавці, як Lil Lotus,[37] Lil Peep[38] та Lil Tracy[35] посилаються на групу як на натхнення та двоє останніх навіть врешті-решт стають її членами. За цей час етос DIY прийшов до визначення жанру настільки,[39][40] що коли Shinigami випустив свій дебютний альбом Luna на Spotify, його висміяли як продажний через можливість монетизувати творчість на потоковому сервісі.[41]

 
Емо-репер Lil Skies[42]

У 2017 році пісня «XO Tour Llif3» репера Lil Uzi Vert стала сплячим хітом. Пісня, охарактеризована як емо-хіп-хоп[43] через її тексти, що стосуються самогубства та емоційних зривів, досягла сьомого місця в Billboard Hot 100.[44][45] У серпні 2017 року XXXTentacion випустив свій дебютний альбом 17 з провідним синглом «Jocelyn Flores», що стосується самогубства друга,[46] а Lil Uzi Vert випустив свій дебютний студійний альбом Luv Is Rage 2. Випуск обох проєктів та їхній високий пік на Billboard 200 стали визначальними моментами для емо-репу в мейнстрімі.[47][48] У той же час Lil Peep був названий Pitchfork «майбутнім емо» у січні 2017 року[49] і став першопрохідцем відродження емо за версією The Guardian.[50]

 
 
Емо-репери XXXTentacion (зліва) та Juice WRLD (справа) були провідними фігурами в жанрі.[51]

У листопаді 2017 року Lil Peep помер від передозування фентанілу.[52][53] Незабаром після цього його дебютний студійний альбом Come Over When You Sober, Pt. 1 і провідний сингл «Awful Things» потрапив у чарти Billboard.[54] Його смерть принесла значну увагу жанру в цілому й особливо таким артистам, як Trippie Redd і Lil Aaron.[55][56] У червні 2018 року XXXTentacion був убитий, і, як і в Lil Peep, його альбоми 17 і ? потрапили в чарти наступного тижня разом із хітом «SAD!», який очолив Billboard Hot 100.[57] У вересні 2018 року була випущена посмертна співпраця між двома артистами «Falling Down», яка стала сертифікованою платиною в США.[58] Того ж року емо-реп став найбільш швидкозростаючий жанром у Spotify.[59] У грудні 2019 року Juice WRLD помер від нападу, спричиненого передозуванням оксикодону та кодеїну.[60] Більшості людей він був відомий завдяки пісням «All Girls Are the Same» та «Lucid Dreams», останній посів друге місце в Billboard Hot 100 у 2018 році й повернувся до чарту у 2019 році під восьмим місцем після його смерті.[61]

У 2018 та 2019 роках відомі емо-репери 24kGoldn,[62] Poorstacy,[63][64] Kid Laroi,[65] Powfu[66] та Iann Dior[67] були підписані лейблами, де вони випустили свої дебютні EP. 8 лютого 2020 року Powfu випустив сингл «Death Bed (Coffee for Your Head)» з Beabadoobee, який досяг першого місця в чарті американського Hot Rock/Alternative Songs.[68] 24 липня 2020 року Dior та 24kGoldn випустили пісню «Mood»,[69][70] що очолила чарти та до січня 2021 року була сертифікована потрійною платиною.[71] Forbes описав 2020 рік як «рік реп-артистів, які правлять рок-чартами»[68] тоді як Ел Шиплі зі Spin описав злиття поп-панку та репу як «комерційний джаґґернаут» 2020 року.[72]

Вплив ред.

Популярність емо-репу призвела до того, що низка мейнстрімових музикантів почали включати його елементи у свою музику наприкінці 2010-х та на початку 2020-х років. Серед відомих артистів — Джастін Бібер,[73] Аріана Ґранде[74] та Майлі Сайрус.[75]

Емо-реп разом із такими стилями, як клауд-реп, треп, дабстеп, транс, чиптюн та поп-музика вплинули на розвиток жанру гіперпоп.[76] У кінці 2010-х і на початку 2020-х жанр привернув до себе популярність завдяки таким виконавцям, як 100 Gecs, Charli XCX та Dorian Electra.[77]

Жанр також викликав пожвавлення інтересу до поп-панку в мейнстрімі.[78][79] Цей інтерес призвів до відродження поп-панку 2020-х років. Зокрема, альбом Machine Gun Kelly Tickets to My Downfall був описаний Evening Standard як «подолання розриву» між сучасними сценами поп-панку та емо-репу.[80] За цей час ряд емо-реперів, таких як Trippie Redd,[81] Lil Tracy,[82] Cold Hart,[83] Lil Aaron[84] та 24kGoldn[85] також почали випускати альбоми та пісні в жанрі поп-панк.

Емо-реп в Україні ред.

Жанр емо-реп в Україні представлений такими виконавцями, як drimandr,[86] Sleepy Andy,[87][88] EasyLover[86] тощо.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Enis, Eli. This is Hyperpop: A Genre Tag for Genre-less Music. Vice Media. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 23 лютого 2021.
  2. ↑ а б в The Emo Fan's Guide to Emo Rap. Архів оригіналу за 15 листопада 2017. Процитовано 24 вересня 2021.
  3. ↑ Dodderidge, Tim (11 квітня 2020). Emo Rap's Ascent to a Legitimate Musical Movement. Архів оригіналу за 2 листопада 2021. Процитовано 23 лютого 2021.
  4. ↑ а б в г Zoladz, L. (August 30, 2017).
  5. ↑ а б в Ed Ledsham (10 квітня 2017). I write raps not tragedies: Finally! The emo-goth-rap hybrid you didn't realise you were waiting for is here. Архів оригіналу за 30 жовтня 2017. Процитовано 9 листопада 2017.
  6. ↑ а б Eloise, Marianne. From Lil Peep To Paramore, Emo And Rap Have Been Related For Years. Kerrang. Архів оригіналу за 8 березня 2021. Процитовано 1 квітня 2018.
  7. ↑ Lil Peep: the YouTube rapper who's taking back emo. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 24 вересня 2021.
  8. ↑ Deascent (2 липня 2017). To Be Young, Emo, & Black. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 9 жовтня 2017.
  9. ↑ To Be Young, Angsty, and Black: On Rap's Emo Moment | Pitchfork. Pitchfork.com. Архів оригіналу за 13 червня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  10. ↑ Shah, Neil (16 січня 2018). Hip-Hop's Generation Gap: 'Emo' vs. 'Dad' Rap. The Wall Street Journal. ISSN 0099-9660. Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  11. ↑ The sad new guard of emo rap. The Michigan Daily. Архів оригіналу за 28 квітня 2018. Процитовано 27 квітня 2018.
  12. ↑ Sex, drugs, violence and face tattoos: mumble rap explained. South China Morning Post. Архів оригіналу за 28 квітня 2018. Процитовано 27 квітня 2018.
  13. ↑ Battan, Carrie (1 січня 2018). Lil Xan and the Year in Sad Rap. The New Yorker. ISSN 0028-792X. Архів оригіналу за 26 червня 2019. Процитовано 3 березня 2018.
  14. ↑ Genius (19 вересня 2017), How Lil Peep, Lil Uzi Vert, and Trippie Redd Are Bringing Back Emo | Genius News, архів оригіналу за 26 березня 2018, процитовано 3 березня 2018
  15. ↑ а б HipHopDX (16 вересня 2017), Emo Rap Over Everything?, архів оригіналу за 14 листопада 2017, процитовано 3 березня 2018
  16. ↑ Murs (16 вересня 2017). The Breakdown: Emo Rap Over Everything?. Архів оригіналу за 10 жовтня 2017. Процитовано 9 жовтня 2017.
  17. ↑ Angus Harrison (21 квітня 2017). Lil Peep: the YouTube rapper who's taking back emo. The Guardian. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 16 жовтня 2017.
  18. ↑ Fulton, Nick. gothboiclique rapper cold hart goes pop punk. i-D. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 23 лютого 2021.
  19. ↑ Lee Shaner. UNDERGROUND RAP MEETS EMO REVIVALISM. Архів оригіналу за 6 січня 2017. Процитовано 9 жовтня 2017.
  20. ↑ Original angstas – why the stars of sad rap aren’t afraid to cry. Архів оригіналу за 10 листопада 2017. Процитовано 24 вересня 2021.
  21. ↑ XXXTentacion, Lil Peep, and the Future of Emo. The Ringer. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 26 березня 2018.
  22. ↑ SadBoys of Soundcloud – an introduction to the world of emo rap. Skiddle.com. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 22 липня 2019.
  23. ↑ TEARS OF A THUG: 'SAD RAP' IS A REAL THING. 24 липня 2013. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 7 листопада 2017.
  24. ↑ The 10 Most Emo Moments in Hip-Hop. 23 вересня 2013. Архів оригіналу за 29 серпня 2018. Процитовано 24 вересня 2021.
  25. ↑ Randall Roberts (15 лютого 2015). Review Mortality, fame hang heavy on Drake's 'If You're Reading This'. Архів оригіналу за 16 лютого 2015. Процитовано 7 листопада 2017.
  26. ↑ Zach Baron (2 червня 2010). Drake's Thank Me Later Leaks. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 7 листопада 2017.
  27. ↑ Joey. Casper - Interview mit dem 'Emo-Rapper' - BurnYourEars Webzine. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  28. ↑ Kia Makarechi (6 березня 2012). Aron 'Deuce' Erlichman Beaten Up: Police Say Hollywood Undead Singer Attacked By Former Bandmates. Архів оригіналу за 8 листопада 2017. Процитовано 7 листопада 2017.
  29. ↑ River, Julie. Zebrahead Waste of Mind (1998). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  30. ↑ MC Lars Sends Up Emo on New Single, Which Stars Fake Band Hearts That Hate. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 18 січня 2018.
  31. ↑ Divezur, Roman. Interview: The Mount Nerdcore Tour. Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 23 лютого 2021.
  32. ↑ BLINK-182 – DOGS EATING DOGS EP. AltPress. 13 грудня 2012. Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 30 березня 2021.
  33. ↑ Jethani, Rahm. The History of "Emo Rap". Архів оригіналу за 1 березня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  34. ↑ Dazed (7 вересня 2017). BONES on record labels, being beaten up & living meme kids. Dazed. Архів оригіналу за 7 вересня 2017. Процитовано 3 березня 2018.
  35. ↑ а б Greeley, Shakeil. Lil Tracy Will Not Be Erased. Pitchfork. Архів оригіналу за 28 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  36. ↑ а б REEVES, MOSI (6 серпня 2018). WICCA PHASE SPRINGS ETERNAL: OCCULT GENRE-SMASHER BRED IN PUNK, BACKED BY CODE ORANGE. Revolver. Архів оригіналу за 27 листопада 2020. Процитовано 20 лютого 2021.
  37. ↑ LIL LOTUS GOES 'IN THE DMS' W/ MASKED GORILLA. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 17 лютого 2021.
  38. ↑ PEISNER, DAVID (8 березня 2019). He could have been his generation's Kurt Cobain, but he died of an overdose just after his 21st birthday. Inside his life, music and chaotic final days. Rolling Stone. Архів оригіналу за 26 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  39. ↑ Smith, Karl. How Emo Rap Has Redefined Rock Music. Kerrang!. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  40. ↑ Martinez, Didi. From underground to mainstream: Emo rap explodes into streaming music scene. NBC. Архів оригіналу за 7 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  41. ↑ PRMBA Podcast. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  42. ↑ LIL SKIES FINDS HIS TRUTH ON UNBOTHERED: 'I ALWAYS FEEL THE PRESSURE'. MTV. Архів оригіналу за 6 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  43. ↑ We Asked Emo Bands to Review Lil Uzi Vert's "XO Tour Llif3". Noisey. 3 травня 2017. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  44. ↑ Lil Uzi Vert Chart History. Billboard. Архів оригіналу за 30 серпня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  45. ↑ Coscarelli, Joe (13 серпня 2017). Have You Heard This Lil Uzi Vert Lyric?. The New York Times. ISSN 0362-4331. Процитовано 3 березня 2018.
  46. ↑ XXXTentacion's New Song "Jocelyn Flores" Addresses His Friend's Suicide. Genius.com. Архів оригіналу за 15 грудня 2017. Процитовано 3 березня 2018.
  47. ↑ Lil Uzi Vert Defines Emo Hip-Hop with "Luv is Rage 2" | The Bottom Line. The Bottom Line. 6 вересня 2017. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  48. ↑ Xxxtentacion's Most Emotional "17" Lyrics. HotNewHipHop. Архів оригіналу за 29 серпня 2017. Процитовано 3 березня 2018.
  49. ↑ Tears of a Dirtbag: Rapper Lil Peep Is the Future of Emo | Pitchfork. Pitchfork.com. Архів оригіналу за 9 січня 2017. Процитовано 3 березня 2018.
  50. ↑ Harrison, Angus (21 квітня 2017). Lil Peep: the YouTube rapper who's taking back emo. The Guardian. Архів оригіналу за 10 серпня 2017. Процитовано 3 березня 2018.
  51. ↑ Hobbs, Thomas (13 грудня 2019). Juice WRLD, Lil Peep and XXXTentacion are symbols of a scene that trades off tragedy. i-D (англ.). Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 18 червня 2021.
  52. ↑ Kornhaber, Spencer. Remembering Lil Peep. The Atlantic. Архів оригіналу за 19 грудня 2017. Процитовано 3 березня 2018.
  53. ↑ Beaumont-Thomas, Ben (16 листопада 2017). Rapper Lil Peep dies aged 21 of suspected overdose. The Guardian. Архів оригіналу за 19 листопада 2017. Процитовано 3 березня 2018.
  54. ↑ Lil Peep Charts on Billboard Hot 100 for First Time With 'Awful Things'. Billboard. Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  55. ↑ The 'Emolution' Of Mainstream Hip-Hop - Oxygen.ie. Oxygen.ie. 22 листопада 2017. Архів оригіналу за 4 березня 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  56. ↑ * Caramanica, Jon (16 листопада 2017). Lil Peep, Rapper Who Blended Hip-Hop and Emo, Is Dead at 21. The New York Times. ISSN 0362-4331. Архів оригіналу за 24 лютого 2018. Процитовано 3 березня 2018.
  57. ↑ * XXXTentacion Shot Dead at 20. TMZ. Архів оригіналу за 20 червня 2018. Процитовано 20 червня 2018.
  58. ↑ LIL PEEP & XXXTENTACION earned RIAA 1x Platinum Award for FALLING DOWN. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  59. ↑ Spotify lists emo rap as 2018's fastest-growing genre. 4 грудня 2018. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  60. ↑ Juice WRLD Dead at 21 After Seizure in Chicago, Final Moments Captured. TMZ. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 9 грудня 2019.
  61. ↑ Maroon 5 & Cardi B's 'Girls Like You' Holds Atop Hot 100, Juice WRLD's 'Lucid Dreams' Lifts to No. 2. Billboard. Архів оригіналу за 1 жовтня 2018. Процитовано 19 грудня 2019.
  62. ↑ BREIHAN, TOM (2 вересня 2020). 24kGoldn Brings MySpace Emo To TikTok Rap. Stereogum. Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  63. ↑ NOISEWORTHY: HERE'S WHY POORSTACY IS A ROCKSTAR FOR THE SOUNDCLOUD GENERATION. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 6 лютого 2021.
  64. ↑ BEST NEW SONGS RIGHT NOW: 11/13/20. Revolver. 13 листопада 2020. Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 6 лютого 2021.
  65. ↑ YUSSUF, AHMED. 16-YEAR-OLD REDFERN RAPPER DEBUTS IN BILLBOARD TOP TEN: 'THIS IS MORE THAN I COULD OF EVER ASKED FOR'. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  66. ↑ Caramanica, John (5 серпня 2020). The Universal Loneliness of Powfu. The New York Times. Архів оригіналу за 26 лютого 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  67. ↑ Glicksman, Josh. Iann Dior Is Strategically Blurring Pop, Rock and Hip-Hop. Billboard. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  68. ↑ а б McIntyre, Hugh. 2020 Is The Year Rap Artists Rule The Rock Charts. Forbes. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  69. ↑ McKinney, Jessica (11 січня 2021). How 24KGoldn and Iann Dior's "Mood" Became One of the Biggest Songs in the World. Complex. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 21 вересня 2020.
  70. ↑ 24kGoldn. Billboard. Архів оригіналу за 30 жовтня 2021. Процитовано 5 травня 2021.
  71. ↑ GOLD & PLATINUM. Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 20 лютого 2021.
  72. ↑ Shipley, Al (30 листопада 2020). Pop-Punk and Hip-Hop: 2020's Dynamic Duo. Spin. Архів оригіналу за 17 лютого 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  73. ↑ Lipshutz, Jason. Every Song Ranked on Justin Bieber's 'Justice': Critic's Picks. Billboard. Архів оригіналу за 21 березня 2021. Процитовано 23 березня 2021.
  74. ↑ He, Richard S. Every Ariana Grande Song, Ranked: Critic's Picks. Billboard. Архів оригіналу за 5 квітня 2019. Процитовано 23 березня 2021.
  75. ↑ D’Souza, Shaad. Miley Cyrus Plastic Hearts. Pitchfork. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 23 березня 2021.
  76. ↑ Enis, Eli (27 жовтня 2020). This is Hyperpop: A Genre Tag for Genre-less Music. Vice. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  77. ↑ Dandridge-Lemco, Ben (10 листопада 2020). How Hyperpop, a Small Spotify Playlist, Grew Into a Big Deal. The New York Times. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  78. ↑ Eloise, Marianne. From Lil Peep To Paramore, Emo And Rap Have Been Related For Years. Kerrang!. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  79. ↑ Mench, Chris. Misery Business: How Gen-Z Rappers Are Reinventing The Emo & Pop Punk Influences Of Their Childhood. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  80. ↑ FEIGIN, SARA (October 2020). How Machine Gun Kelly's latest album catapulted him to pop-punk fame. Evening Standard. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 5 лютого 2021.
  81. ↑ Fagen, Lucas (27 лютого 2021). Trippie Redd, Louder and Crunchier. Hyperallergic. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  82. ↑ GENDRON, WILL. Lil Tracy drops "Beautiful Nightmare" ahead of Anarchy. Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 4 березня 2021.
  83. ↑ Fulton, Nick (12 липня 2019). gothboiclique rapper cold hart goes pop punk. i-D. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  84. ↑ Goldfine, Jael (5 вересня 2018). Kim Petras and Lil Aaron Go Full Mall-Goth. Архів оригіналу за 24 травня 2021. Процитовано 21 лютого 2021.
  85. ↑ Enis, Eli. The 'Punk Goes Pop' Series Laid the Groundwork For Today's Dialogue Between Pop, Punk and Hip-Hop. Billboard. Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 9 березня 2021.
  86. ↑ а б drimandr та EasyLover написали пісню про пусті макітри. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  87. ↑ Sleepy Andy шукає дзен у новому кліпі. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
  88. ↑ Stay Tuned! Емо-реп від Sleepy Andy. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 вересня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Емо-реп&oldid=40889316