Емманюель д'Астьє де ла Віжері

Емманюе́ль д'Астьє́ де ла Віжері́ (фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie; 6 січня 1900 — 12 червня 1969) — французький громадський діяч, письменник і журналіст, борець за мир.

Емманюель д'Астьє де ла Віжері
фр. Emmanuel d'Astier de La Vigerie
Liberation of Marseille, August 1944.jpg
Народився 6 січня 1900(1900-01-06)
VIII округ Парижа, Париж, Франція
Помер 12 червня 1969(1969-06-12) (69 років)
XV округ Парижа, Париж, Франція
Поховання Арронвіль
Громадянство Франція Франція
Діяльність
Alma mater Кондорсе і Військово-морська школа у Ланвеок-Пульмікd
Мова творів французька[1]
Членство Libération-sudd, Французька дія і Union progressisted
Партія Union progressisted
Рід Q3010904?
Брати, сестри François d'Astier de La Vigeried і Henri d'Astier de la Vigeried
Діти Jérôme d'Astierd
Нагороди
кавалер ордена Почесного легіону Воєнний хрест 1939—1945 медаль Опору кавалер ордена Звільнення
Міжнародна Ленінська премія «За зміцнення миру між народами»

Активний учасник Руху Опору; займав урядові посади, був міністром внутрішніх справ тимчасового уряду.

ТвориРедагувати

Головні твори: «Сім раз по сім» (1947) — про капітуляцію Франції 1940 і Рух Опору; «Боги й люди» (1952)— спогади про діяльність Комітету національного визволення і тимчасового уряду; «Літу немає кінця» — роман-хроніка про Францію 1947—54.

З 1950— чл. Бюро, а з 1955—віце-голова Всесвітньої Ради Миру.

Міжнародна Ленінська премія «За, зміцнення миру між народами», 1957.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати