Відкрити головне меню

Еммануель-Жозеф Сієс, відомий як абат Сієс (фр. Emmanuel Joseph Sieyès, 3 травня 1748 Фрежус — 20 червня 1836), Париж — французький політичний діяч.

Еммануель-Жозеф Сієс
фр. Emmanuel Joseph Sieyès
фр. Emmanuel-Joseph Sieyès
Emmanuel Joseph Sieyès, by Jacques Louis David.jpg

65-й Голова Конвента Франції
Час на посаді:
20 квітня 1795 — 5 травня 1795
ПопередникФрансуа Антуан Буассі д’Англа
НаступникТеодор Верньо

17-й Голова Директорії
Час на посаді:
20 червня 1799 — 23 вересня 1799
ПопередникПоль Баррас
НаступникЛуї Жером Гойер

Народився3 травня 1748(1748-05-03)
Фрежус, Франція
Помер20 червня 1836(1836-06-20) (88 років)
Париж, Франція
НаціональністьФранцуз

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Зміст

БіографіяРедагувати

Син працівника, навчався в католицькій семінарії в Парижі (цього бажали його рідні, а не він сам). 1774 року отримує сан священика. Стає капеланом мадам Софі- тітки Людовіка XVI, а потім генеральним вікарієм в Шартре. Став відомим завдяки брошурі «Essai sur les privilèges» («Есе про привілеї», 1788) и памфлеті «Qu'est ce que le tiers-état?» («Що таке третій стан?», 1789). Бере активну участі у Французькій революції

У 1789 , обирався депутатом третього стану в Генеральні штати. Брав участь у розробці конституції, нових податків, у створенні Національної гвардії. Брошюра Сийеса «Reconnaissance et exposition des droits de l'homme et du citoyen» (1789 г.) була попередницею «декларації прав людини».

Відмовляється від запропонованої йому посади єпископа (1791). Вибраний у конвент. 1793 віддає голос за страту короля.

Після падіння Робесп'єра член Комітету громадського порятунку. У період з 20 квітня по 4 травня 1795 обіймав посаду голови Конвенту. Від складання конституції III року Сієс відмовився. Відмовляється від вступу в Директорію та посади міністра закордонних справ.

У 1798 він був направлений як посол у Берліні.

1799 року вертається у францію і стає директором. Підтримує Наполеона Бонапарта в перевороті 18 брюмера. Стає одним з 3 консулів.

Вибраний до ради п'ятисот. 1797 стає головою ради.

Після реставрації 1815 емігрує до Бельгії. Повертається до Франції після революції 1830 (встановлення Липневої монархії).

Помер 20 червня 1836 року.

Французька академіяРедагувати

1803 року стає членом Академії наук, але 1815 виключений звідти.

МасонствоРедагувати

Був членом масонської ложі «Дев'ять сестер».


Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати