Еммануель-Жозеф Сієс

Еммануе́ль-Жозе́ф Сіє́с, відомий як абат Сієс (фр. Emmanuel Joseph Sieyès, 3 травня 1748 Фрежус — 20 червня 1836), Париж — французький політичний діяч. Член Французької академії та Академії моральних і політичних наук.

фр. Emmanuel Joseph Sieyès
фр. Emmanuel-Joseph Sieyès
Emmanuel Joseph Sieyès, by Jacques Louis David.jpg
65-й Голова Конвента Франції
20 квітня 1795 — 5 травня 1795
Попередник Франсуа Антуан Буассі д’Англа
Наступник Теодор Верньо
17-й Голова Директорії
20 червня 1799 — 23 вересня 1799
Попередник Поль Баррас
Наступник Луї Жером Гойер
Народився 3 травня 1748(1748-05-03)
Фрежус, Франція
Помер 20 червня 1836(1836-06-20) (88 років)
Париж, Франція
Похований
Відомий як політик, дипломат, соціолог, клерик, письменник
Країна Франція
Національність Француз
Освіта Паризький університет
Політична партія The Plaind
Релігія Римо-католицька церква

БіографіяРедагувати

Син працівника, навчався в католицькій семінарії в Парижі (цього бажали його рідні, а не він сам). 1774 року отримує сан священика. Стає капеланом мадам Софі — тітки Людовика XVI, а потім генеральним вікарієм у Шартре. Став відомим завдяки брошурі «Essai sur les privilèges» («Есе про привілеї», 1788) і памфлеті «Qu'est ce que le tiers-état?» («Що таке третій стан?», 1789). Бере активну участь у Французькій революції.

1789 року обирався депутатом третього стану в Генеральні штати. Брав участь у розробці конституції, нових податків, у створенні Національної гвардії. Брошура Сієса «Reconnaissance et exposition des droits de l'homme et du citoyen» (1789 г.) була попередницею «декларації прав людини».

Відмовляється від запропонованої йому посади єпископа (1791). Вибраний у конвент. В 1793 віддає голос за страту короля.

Після падіння Робесп'єра член Комітету громадського порятунку. У період з 20 квітня по 4 травня 1795 обіймав посаду голови Конвенту. Від складання конституції III року Сієс відмовився. Відмовляється від вступу в Директорію та посади міністра закордонних справ. Вибраний до Ради п'ятисот (нижньої палати французького законодавчого зібрання), в 1797 стає головою ради.

1798 року він був направлений як посол до Берліну.

1799 року повертається у Францію і стає директором. Підтримує Наполеона Бонапарта в перевороті 18 брюмера. Стає одним з 3 консулів.

Після реставрації 1815 емігрує до Бельгії. Повертається до Франції після революції 1830 (встановлення Липневої монархії).

Помер 20 червня 1836 року.

Французька академіяРедагувати

1803 року стає членом Французької академії, але 1815 року був виключений з неї.

МасонствоРедагувати

Був членом масонської ложі «Дев'ять сестер».

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати