Ел Сміт (музичний продюсер)

Ел Сміт (англ. Al Smith), повне ім'я А́льберт Б. Сміт (англ. Albert B. Smith; 23 листопада 1931, округ Болівар, Міссісіпі — 7 лютого 1974, Чикаго, Іллінойс) — американський музичний продюсер лейблів Vee-Jay і BluesWay, басист, автор пісень («Big Boss Man»). Працював з Джиммі Рідом.

Ел Сміт
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Альберт Б. Сміт
Дата народження 23 листопада 1923(1923-11-23)
Місце народження округ Болівар, Міссісіпі
Дата смерті 7 лютого 1974(1974-02-07) (50 років)
Місце смерті Чикаго, Іллінойс
Громадянство США
Професія музичний продюсер, автор пісень, музикант
Інструменти контрабас
Жанр блюз
Гурт Al Smith Orchestra
Лейбли Vee-Jay, BluesWay

БіографіяРедагувати

Народився 23 листопада 1931 в окрузі Болівар, штат Міссісіпі. Зростав неподалік Роуздейла (Міссісіпі); його матір володіла таверною («баррелхаус»). У шкільному гурті вчився грати на басу. Близько 1945 року переїхав у Чикаго, де того ж року організував власний оркестр із 8 інструментів. У сфері звукозапису починав як сесійний музикант, лідер гурту чи/і музичний продюсер на невеликих чиказьких лейблах, включаючи Chance, United, J.O.B. (1953; акомпанував Джонні Шайнсу) та U.S.A.

З кінця 1952 по весну 1959 року записувався як соліста на чотирьох невеликих незалежних лейблах у Чикаго. Очолював штатні гурти на Chance (1952—1954), Parrot/Blue Lake (1953—1955), United і States (1953—1956), і здебільшого на Vee-Jay (1954—1959). Спродюсував низку записів на лейблі Vee-Jay за участю Джиммі Ріда (співавтор його найбільшого хіта «Big Boss Man»), ду-воп гуртів The Spaniels і The Dells, Джеррі Батлера і Джона Лі Гукера. Серед відомих чиказьких музикантів, які з ним працювали були Сонні Кон, Боббі Флойд, Ред Голловей, Гарольд Ешбі, Джонні Борд, Леон Вашингтон, Едді Джонсон, Лусіус Вашингтон (Літтл Вош), Вон Фрімен, Мек Істон, Горас Палм, Норман Сіммонс, Віллі Джонс, Сан Ра, Лефті Бейтс, Метт Мерфі, Квінн Вілсон, Вернел Фурньє, Пол Гузман та Ел Данкан.

У 1960-х пролюсував родюсувати Ріда і Гукера на лейблі BluesWay (дочірньому лейблі ABC-Paramount, заснованому у 1966 році для випуску блюзової музики) після закриття Vee-Jay. У 1970—71 роках також працював менеджером Ріда. У 1970-х володів власним лейблом Blues On Blues.

Помер 7 лютого 1974 року у віці 50 років в Чикаго, штат Іллінойс. У 1974 році в журналі «Living Blues» був опублікований некролог Джима О'Ніла, в якому зазначалось про успішну кар'єру Сміта як менеджера і продюсера, а також його благодійність для дітей з малозабезпечених сімей та ув'язнених.

ДискографіяРедагувати

  • «Smoke Gets in Your Eyes»/«Slow Mood» (Chance, 1952)
  • «One Two, Cha Cha Cha»/«Get Up and Go» (Falcon, 1957)
  • «Road House»/«Quarter Party» (Falcon, 1957)
  • «Wabash Blues»/«Left Field» (Abner, 1959)

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати