Відкрити головне меню

Елізабет Ґілберт

американська письменниця

Елізабет Ґілберт (англ. Elizabeth Gilbert; нар. 18 липня 1969, Вотербері, Коннектикут, США) — американська письменниця-прозаїк, біограф, мемуарист. Авторка бестселеру «Їсти, молитися, кохати» (англ. Eat, Pray, Love), який з грудня 2010 року протримався 185 тижнів у «Списку бестселерів за версією The New York Times»[2].

Елізабет Ґілберт
Elizabeth Gilbert
Elizabeth Gilbert at TED.jpg
Народилася 18 липня 1969(1969-07-18) (50 років)
Вотербері, Коннектикут, США
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність письменниця, біограф
Сфера роботи есей, роман[1] і мемуари
Alma mater Нью-Йоркський університет
Мова творів англійська
Роки активності 1997 — тепер. час
Напрямок оповідання, романи, біографії
Magnum opus «Пілігрими» (Pilgrims), 1993
Брати, сестри Catherine Gilbert Murdock[d]
Сайт: elizabethgilbert.com

Commons-logo.svg  CMNS: Елізабет Ґілберт на Вікісховищі

У 2010 році була знята однойменна романтична комедія з Джулією Робертс у головній ролі. Одним із продюсерів фільму виступив Бред Пітт.

Елізабет Ґілберт займає 6-ту сходинку в списку «100 найвпливовіших духовних лідерів сучасності за 2012 рік» за версією журналу « Watkins' Mind Body Spirit»[3].

ЖиттєписРедагувати

Елізабет Ґілберт народилася в 1969 році в містечку Вотербері штату Коннектикут США. Батько її був інженером-хіміком, мати — медсестрою. Виросла разом із сестрою Кетрін Ґілберт-Мердок, також письменницею, на невеличкій фермі в Лічфілді, де її родина займалася вирощуванням різдвяних ялинок на продаж. Сестри багато читали та розважали себе тим, що писали невеликі п'єси й книжки. Елізабет відзначає, що особливий вплив на формування її літературних здібностей мали такі твори, як «Чарівник країни Оз», «Холодний дім» і «Девід Коперфілд​​» Ч. Діккенса, «Роздуми» Марка Аврелія[4].

У 1986 році вступила до Нью-Йоркського університету, де навчалася за спеціальністю «Політологія». Після закінчення університету в 1991 році протягом кількох років Елізабет подорожувала країною, працювала офіціанткою, кухарем, журналісткою, що дало матеріал для її творів. Так, свій досвід роботи кухарем вона описала в коротких оповіданнях, присвячених різним аспектам сучасної кулінарії, а також згадувала в книжці «Останній американський чоловік» (The Last American Man).

ТворчістьРедагувати

 
Елізабет Ґілберт на TED 2009

У 1993 році Ґілберт дебютувала зі своїм першим оповіданням «Пілігрими», опублікованим у журналі «Esquire» в рубриці «Дебют молодого письменника». Вона стала першим за багато років молодим автором, що дебютував в «Esquire», з часів Нормана Мейлера. Окрім них, «Esquire» жодного разу не друкував неопублікованих авторів. З того часу Ґілберт починає співпрацювати із журналами «SPIN», «GQ», «The New York Times Magazine», «Allure», «Real Simple», «Travel + Leisure» як журналіст та позаштатний автор. Досвід такої роботи знайшов відображення в автобіографічному романі «Їсти, молитися, кохати».

У 1997 році в журналі «GQ» була опублікована її стаття «Муза салону „Бридкий койот“» (The Muse of the Coyote Ugly Saloon), де оповідається про часи, коли Ґілберт працювала офіціанткою в першому танцювальному барі «Бридкий койот» в Іст-Вілліджі. У 2000 році за цим матеріалом було знято фільм «Бар „Бридкий койот“». У 1998 році Ґілберт на основі своєї статті для журналу «GQ» «The Last American Man: Eustace Conway is Not Like Any Man You've Ever Met…» про американського натураліста Юстаса Конвея написала роман «Останній американський чоловік» (The Last American Man). Книжка була висунута на номінацію «Найкраща науково-популярна література» Національної книжкової премій США. Написана для того ж журналу в 2000 році стаття «Привид» — біографія музиканта Хенка Вільямса III — була включена до списку «Найкращі статті американських журналів» за 2001 рік.

Згодом Ґілберт розпочала активну літературну діяльність. У 2006 році вийшла її книга «Їсти, молитися, кохати», яка і принесла письменниці світову популярність. У 2013 році вийшов її перший художній роман — «Походження всіх речей» (The Signature of All Things).

Особисте життяРедагувати

Особисте життя Ґілберт детально змальовано в її романах-мемуарах «Їсти, молитися, кохати» і «Законний шлюб» (Committed). Зокрема, у першому романі розповідається про нещасливий шлюб письменниці та її розлучення з чоловіком (з 1994 до 2002 року Ґілберт була одружена з Майклом Купером)[5]. У мемуарах йдеться про її подорож Італією, Індією й Індонезією як шлях духовного переродження та спробу віднайти себе й власне щастя. Авторка роману на власному прикладі довела, що навіть після найбільших криз можна не лише відновитися, а й відкрити в собі нові грані, можливості та рівні переживань.

На Балі під час однієї зі своїх подорожей Ґілберт познайомилася з бразильцем Жозе Нуньєсем (у романі — Феліпе). Пара одружилася у 2007 році. Цінностям сімейного життя присвячена друга частина історії — роман «Законний шлюб».

БібліографіяРедагувати

  • Pilgrims (1997)
  • Stern men (2000)
  • The Last American Man (2002)
  • Eat, Pray, Love: One Woman's Search for Everything Across Italy, India and Indonesia (2006) / Їсти, молитися, кохати
  • Committed: A Skeptic Makes Peace with Marriage (2010)
  • The Signature of All Things (2013) / Природа всіх речей
  • Big Magic: Creative Living Beyond Fear (2015) / Велика магія: Творче життя без страху

Українські перекладиРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. https://www.elizabethgilbert.com/books/
  2. Best Sellers - The New York Times. www.nytimes.com. Процитовано 2016-04-15. 
  3. Watkins’ Spiritual 100 List for 2012. 
  4. Says, Nita Bennington. Elizabeth Gilbert on her favourite books. The Official Infloox Blog. Процитовано 2016-04-15. 
  5. Їсти, молитися, кохати.