Елізабет Шуман (нім. Elisabeth Schumann; 13 червня 1885, Мерзебург — 23 квітня 1952, Нью-Йорк) — німецька співачка (сопрано). До її предків належала співачка Генрієтта Зонтаг.

Елізабет Шуман
нім. Elisabeth Schumann
Основна інформація
Дата народження 13 червня 1888(1888-06-13)[1][2][…]
Місце народження Мерзебург, Німеччина[1]
Дата смерті 23 квітня 1952(1952-04-23)[1][2][…] (63 роки)
Місце смерті Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[1]
Громадянство Німеччина і США
Професії оперна співачка, музична педагогиня, викладачка університету
Відомі учні Pierrette Alaried
Співацький голос сопрано
Інструменти вокал[d]
Жанри класична музика
Заклад Кертісовий інститут музики
CMNS: Файли у Вікісховищі

Життєпис ред.

З дитинства брала уроки співу. Ставши членом трупи Гамбурзької опери в 1909 р, вже через рік брала участь в гамбурзькій прем'єрі опери Ріхарда Штрауса «Кавалер троянди» (в ролі Софі, що стала її візитною карткою). У 1914—1915 роках виступала в Метрополітен-Опера в Нью-Йорку, куди в ті часи запрошували тільки співаків світового масштабу.

Ріхард Штраус дуже цінував творчість співачки і в 1919 році сприяв її запрошенню до Віденської опери, де вона виступала до 1937 року, ставши улюбленицею Відня. Більшу частину її репертуару складали ролі в операх Вольфганга Амадея Моцарта. У 1920 році Шуман дебютувала як виконавиця пісенного репертуару. Багато зі своїх пісень Штраус написав саме для неї. Він часто акомпанував їй в концертах. Вона виконувала пісні Вольфа, Шуберта, Брамса, Шумана, Штрауса, Малера та ін. композиторів.

У 1923 році співачка з успіхом виступила в Лондоні в «Кавалері троянди» під керуванням Бруно Вальтера. Цей успіх поклав початок її багаторазовим виступів в Англії.

У 1922—1936 роках брала участь в Зальцбурзькому фестивалі.

Нацистський режим не чинив тиску на Елізабет Шуман. Проте вона все одно вважала за краще емігрувати в США, де виступала в концертах і час від часу займалася викладацькою діяльністю.

Примітки ред.

  1. а б в г Deutsche Nationalbibliothek Record #119198746 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.

Посилання ред.