Елізабет Мосс

американська акторка

Елізабет Синглтон Мосс (англ. Elisabeth Singleton Moss, 24 липня 1982, Лос-Анджелес, Каліфорнія, США) — американська акторка театру, кіно й телебачення, продюсерка. Володарка премій «Золотий глобус» (2014, 2018) й «Еммі» (2017). Найбільш відома за ролями Зої Бартлет у серіалі «Західне крило» (1999—2006), секретаря Пеггі Олсон у серіалі «Божевільні» (2007—2015) а також детектива Робін Гріффін у серіалі «Вершина озера» (2013—2017). З 2017 року, Мосс виконує головну роль у серіалі «Оповідь служниці», знятому за романом канадської письменниці Маргарет Етвуд[5].

Елізабет Мосс
англ. Elisabeth Moss
Square 01 (37062396652) (cropped).jpg
Ім'я при народженні англ. Elisabeth Singleton Moss
Народилася 24 липня 1982(1982-07-24)[1][2][…] (40 років)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Країна Flag of the United States.svg США
Діяльність кіноакторка, телеакторка, акторка театру, кінопродюсерка
Знання мов англійська
Роки активності 1990 — тепер. час
Конфесія Саєнтологія[4]
У шлюбі з Фред Армісен
Нагороди
IMDb ID 0005253

За свої роботи на телебаченні Мосс була названа «королевою сучасного телебачення» виданням «Vulture»[6].

Ранні рокиРедагувати

Народилася й виросла в Лос-Анджелесі, Каліфорнія в родині музикантів Рона й Лінди Мосс. В Елізабет є молодший брат[7]. Її сім'я сповідувала саєнтологію[8].

Спочатку Мосс хотіла стати професійною танцівницею[7]. У підлітковому віці вона вирушила в Нью-Йорк, щоб вступити в Школу американського балету. Пізніше вона брала уроки у відомої американської балерини Сьюзенн Фарелл у Центрі виконавських мистецтв імені Джона Кеннеді у Вашингтоні, округ Колумбія[9]. Мосс продовжувала займатися танцями й у юності, проте захоплення акторською професією виявилася сильнішою. Елізабет почала акторську кар'єру в ранньому віці, тому їй довелося кинути школу й перейти на домашнє навчання; вона склала всі шкільні іспити в 1999 році у віці шістнадцяти років[10].

Кар'єраРедагувати

1990—2004: початок кар'єриРедагувати

У 1990 році Елізабет Мосс отримала свою першу роль у міні-серіалі американського телеканалу NBC «Лакі / Шанси»[11].

З 1992 по 1995 роки Мосс з'явилася в семи епізодах серіалу «Застава фехтувальників» у ролі Синтії Паркс[11]. У 1992 році Елізабет озвучила головну героїню мультиплікаційного фільму «Повернення Фрості» на ім'я Холлі ДеКарло, а в 1993 році — героїню мультфільму «Одного разу в лісі» на ім'я Мішель. Також у 1993 році Мосс отримала роль у телефільмі «Циганка», а в 1994 році зіграла молодшу дочку героя Харві Кейтеля у фільмі «Шляхетний аферист». У 1995 році Елізабет з'явилася в ремейку фільму 1975 «Втеча на Відьмину гору», знятого «Walt Disney Pictures», і зіграла роль маленької Ешлі Джадд у телевізійному драматичному байопіку «Наомі і Вайнона: Любов може побудувати міст»[11]. Того ж року Мосс зіграла другорядну роль у детективі «Окрема життя» з Джеймсом Белуші і Ліндою Гамільтон і з'явилася в чорній комедії «Остання вечеря»[12]. У 1996 році Мосс озвучила персонажів мультсеріалу «Фріказоід!» телевізійного мультиплікаційного фільму «Це весняне тренування, Чарлі Браун».

З 1999 по 2006 роки Елізабет Мосс грала роль Зої Бартлет, дочки героїв Мартіна Шина й Стокард Ченнінг, у драматичному телесеріалі про життя Білого дому «Західне крило»[11]. Героїня Мосс мала центральне значення в четвертому сезоні шоу. У ретроспективному огляді серіалу, опублікованому в журналі «The Atlantic», зазначалося, що шоураннер «Західного крила» Аарон Соркін «зробив героїню Мосс центральним елементом вибухового фіналу четвертого сезону, в якому стався найбожевільніший кліфгенгер з усіх можливих. У цій серії Зої дуже жорстоко обійшлася зі своїм французьким бойфрендом, але акторська гра Мосс завжди змушувала глядачів симпатизувати її героїні й переживати за неї, навіть коли сюжет серіалу вимагав зворотного»[13].

У 1999 році Елізабет Мосс зіграла пацієнтку психіатричної клініки у фільмі Джеймса Менголда «Перерване життя» з Вайноною Райдер і Анджеліною Джолі в головних ролях[11], а також отримала невелику роль у драмі «Де завгодно, тільки не тут». Того ж року Мосс зіграла дочку жінки, яка страждає від шопоголізма, у фільмі «Доктор Мамфорд».

У 2003 році Елізабет Мосс отримала роль у гостросюжетному вестерні Рона Ховарда «Останній рейд»[14]. У 2004 році знялася в драмі «Серце Америки» і ще в трьох фільмах. Того ж року Елізабет зіграла головну роль у фільмі «Незаймана», за яку вона була номінована на премію «Незалежний дух» за кращу жіночу роль, але поступилася Шарліз Терон, яка зіграла серійну вбивцю Ейлін Ворнос у фільмі «Монстр».

2005—2014: «Божевільні» та інші роліРедагувати

У 2005—2006 роках Елізабет Мосс з'явилася в п'яти епізодах науково-фантастичного серіалу «Навала»[11], а у 2007 році знялася в епізоді «Моя улюблена помилка» третього сезону серіалу «Анатомія Грей»[15] й епізоді серіалу «Медіум» з Патрісією Аркетт у головній ролі. У 2007 році Мосс також отримала роль першого плану у фільмі жахів Мері Ламберт «Горище» і взяла участь у зйомках незалежного фільму «День Зеро».

 
Мосс на премії Супутник, 2007 рік.

У 2007 році Елізабет Мосс пройшла кастинг на роль секретарки Пеггі Олсон у драматичному серіалі телеканалу AMC «Божевільні». За час зйомок у ньому з 2007 по 2015 роки Мосс п'ять разів номінувалася на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у драматичному телесеріалі й один раз на премію «Еммі» за кращу жіночу роль другого плану в драматичному телесеріалі[16][17]. Згадуючи про проходження кастингу в серіал, Мосс розповідала: «Коли я прийшла на прослуховування, всі навколо говорили тільки про два пілотні сценарія нових телесеріалів; сценарій „Божевільних“ був одним з них»[18].

Паралельно зі зйомками в «Божевільні», Елізабет Мосс у жовтні 2008 року дебютувала на Бродвеї, зігравши роль Карен у п'єсі Девід Мемет «ворушіться», поставленої на честь 20-річчя від дня її прем'єри[19]. У 2009 році Мосс зіграла помічницю героїні Сари Джесіки Паркер в комедії «Подружжя Морган в бігах»[20], а у 2010 році знялася у фільмі «Втеча з Вегаса» з Джоною Гіллом у головній ролі.

Елізабет Мосс дебютувала на Вест Енді в ролі Марти Доби в п'єсі Ліліан Хеллман «Дитячий час», прем'єра якої відбулася в лондонському «Театрі комедії» 22 січня 2011 року[21]. У 2012 році Мосс зіграла роль Галатеї Дункель в екранізації роману Джека Керуака «В дорозі»[22].

У 2013 році Елізабетт Мосс зіграла головну роль детектива Робін Гріффін у британо-австралійському серіалі «Вершина озера», створеному володаркою премії «Оскар» Джейн Кемпіон[23][24]. За цю роботу Мосс отримала премії «Золотий глобус» 2014 року за кращу жіночу роль у міні-серіалі або телефільмі й «Вибір телевізійних критиків» 2013 року в номінації «Краща жіноча роль у фільмі або міні-серіалі»; також у 2013 році Елізабет Мосс була номінована на премію «Еммі» за кращу жіночу роль у міні-серіалі або фільмі[25], але програла Лорі Лінні за її роль в серіалі «Ця страшна буква "Р"». У 2014 році Елізабет знялася у фільмі незалежного режисера Алекса Росса Перрі «Послухай, Філіп»[12] .

2015—сьогодення: кіно, телебачення, театрРедагувати

У вересні 2014 року було оголошено, що Елізабет Мосс буде грати головну роль у бродвейській постановці «Хроніки з життя Хайді»[26]. Прем'єра п'єси відбулася 19 березня 2015 року[27]. Попри позитивні відгуки критиків, «Хроніки з життя Хайді» закрилися 3 травня 2015 року через низький попит на квитки[28]. За роль Хайді Холланд Елізабет була номінована на премію «Тоні» 2015 року за кращу жіночу роль у п'єсі[29], але поступилася Гелен Міррен, яка зіграла Єлизавету II в п'єсі «Аудієнція».

Після завершення серіалу «Божевільні» у 2015 році, Елізабет Мосс знову повернулася до співпраці з незалежним режисером Алексом Россом Перрі й разом з Кетрін Вотерстон і Патріком Фьюджітом отримала одну з головних ролей у його психологічному трилері «Королева Землі»; вона зіграла психічно неврівноважену жінку, яка відправляється в будинок відпочинку в компанії своїх близьких друзів. Також у 2015 році Мосс зіграла другорядну роль у науково-фантастичній драмі «Висотка» з Томом Гіддлстоном і Сієною Міллер у головних ролях[30].

У 2016 році Елізабет Мосс знялася в байопіку про життя боксера Чака Вепнера під назвою «Чак» з Левом Шрайбером у головній ролі[31]. У 2017 році Мосс отримала роль у байопіку «Бісить бути нормальним», що розповідає про життя й роботу шотландського психіатра Рональда Девіда Лейнга[32], і знялася у фільмі «Чайка», заснованому на однойменній п'єсі А. П. Чехова.

У 2017 році Елізабет почала грати головну роль дівчини на ім'я Джун в серіалі сервісу Hulu «Розповідь служниці»; за цю роботу вона отримала визнання критиків[33], у 2018 році — отримала премію «Золотий глобус» за кращу жіночу роль у драматичному телевізійному серіалі.

На 70-му Каннському кінофестивалі, що проходив у травні 2017 року, відбулася прем'єра другого сезону серіалу «Вершина озера», що складається з шести епізодів. У цьому сезоні, дія якого відбувалися в Сіднеї, Елізабет Мосс повернулася до ролі детектива Робін Гріффін[34][35].

Особисте життяРедагувати

У жовтні 2008 року Елізабет Мосс познайомилася з актором телешоу «Суботнього вечора в прямому ефірі» Фредом Армісеном[36]. У січні 2009 року вони побралися, а 25 жовтня 2009 року пара одружилася в Лонг-Айленд-Сіті, районі Нью-Йорка[37]. У червні 2010 року Елізабет і Фред розірвали стосунки, а у вересні того ж року Мосс подала на розлучення[38], що офіційно набуло чинності 13 травня 2011 року[39] .

Мосс продовжує залишатися послідовницею саєнтології[40], а також називає себе феміністкою[41] .

ФільмографіяРедагувати

ФільмиРедагувати

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1991 ф Suburban Commando маленька дівчина
1993 ф Once Upon a Forest Мішель
1993 ф Recycle Rex
1994 ф Imaginary Crimes Грета Вайлер
1995 ф Окреме життя Separate Lives Ронні Беквіт
1995 ф Остання вечеря The Last Supper Дженні Тайлер
1997 ф Тисяча гектарів A Thousand Acres Лінда
1998 ф Angelmaker маленька Теркотт
1999 ф The Joyriders Джоді
1999 ф Мамфорд Mumford Кеті Броккет
1999 ф Де завгодно, але не тут Anywhere but Here Рейчел
1999 ф Перерване життя Girl, Interrupted Поллі Кларк
2002 ф West of Here Чарлі
2002 ф Серце Америки Heart of America Робін Волтерс
2003 ф Temptation Морган
2003 ф Незаймана Virgin Джессі Рейнольдс
2003 ф Зниклий The Missing маленька дівчина
2005 ф Bittersweet Place Полі Шаффер
2007 ф Горище The Attic Емма Каллен
2007 ф They Never Found Her Анна
2007 ф Day Zero Патрісія
2007 ф Honored Кеті
2008 ф El camino Лілі
2008 ф New Orleans, Mon Amour Гайд
2009 ф Куди поділися Моргани? Did You Hear About the Morgans? Джекі Дрейк
2010 ф A Buddy Story Сьюзен
2010 ф Зірковий ескорт Get Him to the Greek Дафна Бінкс
2011 ф Зелений ліхтар: Смарагдові лицарі Green Lantern: Emerald Knights Арісія Раб
2012 ф Smoking/Non-Smoking Діана Вілан
2012 ф Darling Companion Грейс Вінтер
2012 ф На дорозі On the Road Галатея Дункель
2014 ф Listen Up Philip Ешлі
2014 ф Той, кого я кохаю The One I Love Софі
2015 ф Королева Землі Queen of Earth Кетрін Г'юітт
2015 ф Лугова країна Meadowland Шеннон
2015 ф Правда Truth Люсі Скотт
2015 ф Висотка High-Rise Гелен Вайлдер
2016 ф The Free World Доріс Лемб
2016 ф Чак Chuck Філліс Вепнер
2017 ф Mad to Be Normal Енджі Вуд
2017 ф Квадрат The Square Анне
2018 ф Чайка The Seagull Маша
2018 ф Старий з пістолетом The Old Man & the Gun Дороті
2018 ф Її запах Her Smell Беккі
2019 ф Світло мого життя Light of My Life мама
2019 ф Ми Us Кітті Тайлер/Далія
2019 ф Королеви криміналу The Kitchen Клер Волш
2020 ф Ширлі Shirley Ширлі Джексон
2020 ф Людина-невидимка The Invisible Man Сесілія Касс
2021 ф Французький вісник The French Dispatch штатний автор «The French Dispatch»
2023 ф Наступний гол перемагає Next Goal Wins
ф Francis and the Godfather Елеанор Коппола

ТелебаченняРедагувати

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
19992006 с Західне крило The West Wing Зої Бартлет
20072015 с Божевільні Mad Men Пеггі Олсон
20132017 с Вершина озера Top of the Lake Робін Гріффін
20172022 с Оповідь служниці Handmaid's Tale Джун Озборн / Фредова / Джозефова
2022 с Сяючі дівчата Shining Girls Кірбі Мазрачі / Шерон Лідс

Нагороди та номінаціїРедагувати

Нагорода Рік Категорія Робота Результат
Золотий глобус 2011 Найкраща жіноча роль у телесеріалі — драма Божевільні Номінація
2014 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Вершина озера Нагорода
2018 Найкраща жіноча роль у телесеріалі — драма Оповідь служниці Нагорода
2019 Номінація
2022 Номінація
BAFTA TV Awards 2019 Найкращий міжнародний серіал Оповідь служниці Номінація
Еммі 2009 Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Божевільні Номінація
2010 Найкраща жіноча роль другого плану в драматичному телесеріалі Номінація
2011 Найкраща жіноча роль другого плану в драматичному телесеріалі Номінація
2012 Номінація
2013 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Вершина озера Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Божевільні Номінація
2015 Номінація
2017 Найкращий драматичний телесеріал (як продюсер) Оповідь служниці Нагорода
Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Нагорода
2018 Найкращий драматичний телесеріал (як продюсер) Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Номінація
2020 Найкращий драматичний телесеріал (як продюсер) Номінація
2021 Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Номінація
Премія Гільдії кіноакторів США 2008 Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Божевільні Номінація
2009 Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Номінація
Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Нагорода
2010 Нагорода
2011 Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Номінація
Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Номінація
2013 Номінація
2014 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або серіалі Вершина озера Номінація
2016 Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Божевільні Номінація
2018 Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Оповідь служниці Номінація
Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Номінація
2019 Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Номінація
2020 Номінація
Найкращий акторський склад у драматичному серіалі Номінація
2022 Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Номінація
Супутник 2009 Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Божевільні Номінація
2010 Номінація
2014 Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Вершина озера Нагорода
2018 Вершина озера: Китаянка Номінація
Найкраща жіноча роль у драматичному серіалі Оповідь служниці Нагорода
2019 Номінація
2022 Номінація
Вибір телевізійних критиків 2011 Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Божевільні Номінація
2012 Номінація
2013 Номінація
Найкраща жіноча роль у мінісеріалі або телефільмі Вершина озера Нагорода
2018 Найкраща жіноча роль у драматичному телесеріалі Оповідь служниці Нагорода
2019 Номінація
Critics' Choice Super Awards 2021 Найкраща акторка у фільмі жахів Людина-невидимка Нагорода
Премія Асоціації телевізійних критиків 2017 Індивідуальні досягнення в драмі Оповідь служниці Номінація
2018 Номінація
Незалежний дух 2004 Найкраща жіноча роль Незаймана Номінація
2020 Її запах Номінація
Сатурн 2021 Найкраща акторка Людина-невидимка Нагорода
MTV Movie & TV Awards 2019 Найкращий актор або акторка в серіалі Оповідь служниці Нагорода
2021 Найбільш лякаюча сцена Людина-невидимка Номінація
Тоні 2015 Найкраща жіноча роль у виставі Хроніки Гейді Номінація

ПриміткиРедагувати

  1. Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #140207554 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. Internet Broadway Database — 2000.
  3. Discogs — 2000.
  4. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  5. A Hulu Original: The Handmaid's Tale. Архів оригіналу за 27 квітня 2017. Процитовано 27 квітня 2017. 
  6. Yuan, Jada. Elisabeth Moss Is the Queen of Peak TV. Vulture (англ.). Архів оригіналу за 15 лютого 2019. Процитовано 13 жовтня 2017. 
  7. а б LaPorte, Nicole (21 березня 2012). Mad Men star Elisabeth Moss: 'I've learnt a lot about trusting people'. The Daily Telegraph. Архів оригіналу за 23 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
  8. Shone, Tom (12 березня 2016). ‘I don't take acting that seriously. I'm a Valley girl’: Elisabeth Moss on life after Mad Men. The Guardian. Архів оригіналу за 2 травня 2019. Процитовано 18 жовтня 2016. 
  9. Elisabeth Moss (1982–). Biography Channel. A&E Networks. Архів оригіналу за 18 жовтня 2016. Процитовано 18 жовтня 2016. 
  10. Elisabeth Moss (1982–). Biography Channel. A&E Networks. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
  11. а б в г д е Elisabeth Moss- Biography. Movies. Yahoo. Архів оригіналу за 13 липня 2012. 
  12. а б Elisabeth Moss Filmography. Fandango. Rovi. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
  13. Reid, Joe; David Sims,; Kevin O'Keeffe (12 вересня 2014). A Definitive Ranking of Every Character on The West Wing. The Atlantic. Архів оригіналу за 17 серпня 2016. Процитовано 31 січня 2019. 
  14. Keeps, David A. (13 липня 2013). Elisabeth Moss: I don't ever want to feel I've made it. Radio Times. Архів оригіналу за 30 грудня 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
  15. My Favorite Mistake. TV.com. Архів оригіналу за 10 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
  16. 2010 Primetime Emmy Nominations. Архів оригіналу за 1 вересня 2013. Процитовано 31 січня 2019. 
  17. «Nominations Released for Prime-Time Emmys» [Архівовано 17 вересня 2011 у Wayback Machine.] July 14, 2011, The New York Times
  18. Conversations with Elisabeth Moss. SAG-AFTRA Foundation. 27 травня 2015. Архів оригіналу за 29 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
  19. Elisabeth Moss Joins 'Speed-The-Plow' Cast 2008/07/22. Broadway World. Архів оригіналу за 24 липня 2012. Процитовано 31 січня 2019. 
  20. Scheck, Frank. (TV channel)|y «Did You Hear About the Morgans? — Film Review», The Hollywood Reporter, December 15, 2009
  21. Children's Hour. Ambassadortickets. Архів оригіналу за 9 грудня 2010. Процитовано 10 лютого 2011. 
  22. Elisabeth Moss Filmography. Fandango. Rovi. Архів оригіналу за 19 жовтня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016. 
  23. Mad Woman, Bad Girl. New York Post. 8 березня 2012. Архів оригіналу за 25 березня 2013. 
  24. Sundance Channel. SundanceChannel.com. 13 серпня 2013. Архів оригіналу за 9 лютого 2014. Процитовано 31 січня 2019. 
  25. Top of the Lake (2013– ) : Awards. IMDb.com. Архів оригіналу за 23 вересня 2017. Процитовано 31 січня 2019. 
  26. Michael Gioia. Elisabeth Moss, Bryce Pinkham, Jason Biggs Set for Broadway Revival of Wendy Wasserstein's The Heidi Chronicles. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 30 січня 2019. 
  27. Review: ‘The Heidi Chronicles,’ With Elisabeth Moss, Opens on Broadway. The New York Times. 19 березня 2015. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 30 січня 2019. 
  28. 'The Heidi Chronicles' with Elisabeth Moss closes early. Crain's New York Business. Associated Press. 22 квітня 2015. Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
  29. Schulte-Hillen, Sophie (8 червня 2015). Getting Ready for the Tonys With Elisabeth Moss. Vogue. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 січня 2019. 
  30. Barraclough, Leo. Luke Evans, Elisabeth Moss Join Ben Wheatley’s ‘High-Rise’. Variety. Архів оригіналу за 12 листопада 2020. Процитовано 31 січня 2019. 
  31. Hipes, Patrick (22 жовтня 2015). Elisabeth Moss Joins ‘The Bleeder’s Corner With Schreiber & Watts. deadline.com. Архів оригіналу за 25 червня 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
  32. Current Features - Mad to be Normal. www.gizmofilms.com. Gizmo Films. Архів оригіналу за 14 червня 2016. Процитовано 31 січня 2019. 
  33. VanDerWerff, Todd (27 квітня 2017). Elisabeth Moss on The Handmaid's Tale and what happens when sex becomes a radical political act. Vox. Архів оригіналу за 9 листопада 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
  34. Mumford, Gwilym (23 травня 2017). Top of the Lake: this singular drama is still gloriously weird. The Guardian (en-GB). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
  35. Mulkerrins, Jane (10 червня 2017). Elisabeth Moss on The Handmaid’s Tale: 'It is a feminist story. The Guardian. Архів оригіналу за 17 липня 2018. Процитовано 31 січня 2019. 
  36. Barnes, Brooks (5 червня 2009). She’s Nothing Like Peggy, or Is She?. The New York Times. Архів оригіналу за 8 січня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
  37. Mad Men's Elisabeth Moss Marries SNL's Fred Armisen. People. 26 жовтня 2009. Архів оригіналу за 8 січня 2011. Процитовано 31 січня 2019. 
  38. Oh, Eunice (20 вересня 2010). Elisabeth Moss Files for Divorce from Fred Armisen. People. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 червня 2013. 
  39. Elisabeth Moss, Fred Armisen divorce official. MSNBC. 19 травня 2011. Архів оригіналу за жовтня 1, 2012. Процитовано січня 31, 2019. 
  40. Mad Men's Elisabeth Moss praises Scientology for making her 'better'. Mail Online. Архів оригіналу за 9 квітня 2019. Процитовано 31 січня 2019. 
  41. Elisabeth Moss Explains Why "Taking Ownership of Feminism" Is So Important. 21 серпня 2015. Архів оригіналу за 9 лютого 2019. Процитовано 31 січня 2019. 

ПосиланняРедагувати