Елізабет Вонарбур
| Елізабет Вонарбур | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Народилася | 5 серпня 1947 року Париж | |||
| Країна | .svg){kind=small} Канада Франція | |||
| Діяльність | перекладачка, письменниця наукової фантастики, письменниця, авторка оповідань, письменниця-романістка, есеїстка, поетеса | |||
| Сфера роботи | наукова фантастика[1], переклади з англійськоїd[1], переклад на французькуd[1] і науково-фантастична літератураd[1] | |||
| Alma mater | Університет Бургундіїd[2] і Університет Лаваля[2] | |||
| Мова творів | французька[3] | |||
| Жанр | наукова фантастика і дитяча література | |||
| Magnum opus | Хроніки країни матерів[4], Тихе місто[4] і Reine de Mémoired[4] | |||
| Нагороди | ||||
|
| ||||
 Елізабет Вонарбур у Вікісховищі | ||||
Елізабет Вонарбур (народилась 5 серпня 1947 року, Париж) — канадсько-французька письменниця-фантастка (романи, оповідання), редакторка та літературна критикиня. Авторка циклу романів та оповідань, володарка ряду літературних премій.
Біографія
ред.Народилася 5 серпня 1947 року в Парижі (Франція). З 1973 року мешкає в місті Чікоутімі (нині Сагене), Квебек, Канада. 1979 року провела перший у серії семінарів-практикумів для письменників наукової фантастики, що тривали до кінця 1980-х та відроджені в 2004 році.
Діяльність
ред.З 1979 по 1990 рік вона працювала літературною редакторкою франко-канадського науково-фантастичного журналу «Соляріс» (1983—1986).
Перший роман Вонарбур вийшов у 1981 році, а наступного року він виграв дві найпрестижніші французькі премії в галузі наукової фантастики — Гран-прі.
У книзі «Мовчання де ля ците» головна героїня Еліза — остання спадкоємиця декадентської спільноти майже безсмертних вчених, які ховаються в закритому підземному місті в Європі, тоді як навколишня пустеля населена варварськими мутантами. Еліза, продукт генетичних експериментів, наділених особливими дарами та силами, залишає місто, щоб дати людству нове начало. Обидва романи також були перекладені десятками мов як «Тихе місто» та «Хроніки Маерланде». Окрім цих двох, Вонарбур є авторкою кількох творів короткої форми. Романи утворюють цикл «Маерланд», який також включає низку повістей.
Нагороди
ред.Елізабет Вонарбур відзначена низкою нагород, зокрема «Le Grand Prix de la SF française» у 1982 р. та Меморіальної премії імені Філіпа К. Діка в 1992 р. за роботу «Хроніки країни матерів», англійську версію Chroniques du pays des mères.
На конкурсі Prix Boreal, який щорічно присуджують в різних категоріях, виграла кілька нагород у категоріях романів, новел та за свою літературно-критичну роботу. 1987 року вперше виграла Prix Aurora за роботу в «Соляріс» і за заслуги перед літературою в галузі сайфай та сайфай-фандомом.
Бібліографія
ред.Елізабет Вонарбур є авторкою Циклу «Тиранаель» (фр. Cycle de Tyranaël).
- La Maison d'Équité, 2007
- La Princesse de Vengeance, 2006
- Le Dragon Fou, 2006
- Le Dragon de Feu, 2005
- La Maison d'Oubli, 2005
- La Mer allée avec le soleil, 1997
- L'Autre Rivage, 1997
- Mon frère l'ombre, 1997
- Le Jeu de la Perfection, 1996
- Les Rêves de la Mer, 1996
- Contes de Tyranaël, 1994
- Les Voyageurs malgré eux, 1994
- Les Contes de la chatte rouge, 1993
- Chroniques du Pays des Mères, 1992
- Ailleurs et au Japon, 1990
- Histoire de la princesse et du dragon, 1990
- Янус, 1984 рік
- Le Silence de la cité, 1981
- L'Œil de la nuit, 1980
Посилання
ред.- «Мрії про реальне: Мрії про море Елізабет Вонарбур», Джон Гаррісон, «Дивні горизонти», 28 червня 2004 р.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б https://www.encyclopedia.com/arts/educational-magazines/vonarburg-elisabeth-1947-0
- ↑ https://www.thecanadianencyclopedia.ca/fr/article/elisabeth-vonarburg
- ↑ а б в https://www.litterature.org/recherche/ecrivains/vonarburg-elisabeth-466/