Еліаш Пелгжимовський
Гальяш (Ілля) Пелегримовський (пол. Eliasz Pielgrzymowski; серед. 16 ст. — пом. після 17 серпня 1604) — мемуарист Речі Посполитої й Великого князівства Литовського, поет литовського походження.
| Гальяш Пелегримовський | |
|---|---|
| Народився | 1564 |
| Помер | не раніше 17 серпня 1604, 1604 або 1608[1] |
| Країна | Річ Посполита |
| Діяльність | історик |
| Знання мов | латина, руська, польська |
| Посада | посол Сейму Речі Посполитої[d], Королівський секретар, Великий писар Литовський[1][2] і Маршалок Головного трибуналу Великого князівства Литовського[d] |
| Конфесія | кальвінізм |
| Рід | Q63531833? |
| Мати | Q64365007? |
Життєпис
ред.
Походив із литовської шляхти. Кальвініст. Королівський секретар за часів польського короля Стефана Баторія, писар великий литовський (1586), посол на вальні сейми 1590 і 1597, маршалок Головного литовського трибуналу 1602. 1583 був послом польського короля Стефана Баторія до московського царя Івана IV. 1600—1601 — секретар посольства канцлера великого литовського Л.Сапіги до московського царя Бориса Годунова.
На основі власних записів підготував спеціальний діаріуш (зберігся частково; фрагмент під назвою «Poselstwo Lwa Sapiehy w 1600 do Moskwy» видав В. Тренбіцький 1846; віршовану версію із значними скороченнями опублікував О. Брюкнер у «Biblioteka Warszawska» 1896). У ньому на особливу увагу заслуговують пропозиції литовських дипломатів щодо мирного співіснування двох держав, зокрема, і співпраці прикордонних військ у боротьбі з кримськотатарськими набігами (росіянам пропонувалося, за взірцем сусідів, тримати постійне наймане військо на південних кордонах), а також згадки про дипломатичні заходи, спрямовані проти антипольської «ліги» московського царя Бориса Годунова з волоським господарем Михаєм I Хоробрим, через яку московити могли підпорядкувати собі Русь, яка була в складі Речі Посполитої.
Джерела та література
ред.- Вирський Д. С. Пелгжимовський Еліаш // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 107. — ISBN 978-966-00-1142-7.
- ↑ а б в Senatorowie i dygnitarze Wielkiego Księstwa Litewskiego 1386—1795 / за ред. J. Wolff — Kraków: 1885. — С. 270.
- ↑ St. Ptaszycki Dzieje rodów litewskich jako materyał do archeologii historycznéj // Ateneum: Pismo naukowe i literackie — 1887. — С. 530.