Електродугове зварювання

Електродугове́ зва́рювання — зварювання плавленням, при якому нагрів та розплавлення кромок з'єднуваних частин виробів відбувається однією або декількома електричними дугами (багатодугове зварювання)[1].

Електродугове ручне зварювання вкритим електродом
Електродугове зварювання плавким електродом: 1 — електродне покриття; 2 — електрод; 3 — захисний газ, 4 — місце плавлення металу, 5 — заготовка, 6, 7 — шов

Дуговий розряд збуджується між зварюваними виробами та електродом із вмиканням виробу в коло зварювального струму (дуга прямої дії); між двома електродами без вмикання виробу в коло зварювального струму (дуга побічної дії); між двох електродів і виробом (комбінована дуга). Розрізняють дугове зварювання ручне і автоматичне, плавким (металевим) електродом, при якому електрод дає додатковий (електродний) метал для заповнення шва, і неплавким електродом (вугільним, графітовим, вольфрамовим), при якому потрібен додатковий присадковий метал, що подається в зону дуги.

Основними різновидами дугового зварювання є аргоно-дугове зварювання, газоелектричне зварювання, зварювання під флюсом (ним захищають розплавлений метал від шкідливого впливу повітря), зварювання покритим електродом (з захисною обмазкою), плазмове зварювання.

ІсторіяРедагувати

У 1802 році російський вчений (навчався у Харкові) В. В. Петров відкрив явище електричної дуги, а наступного (1803) року він же опублікував книгу «Известия о гальвани-вольтовых опытах…», де описав способи виготовлення вольтового стовпа, явище електричної дуги і можливість її застосування для електроосвітлення, електрозварювання і електроспаювання металів.

У 1882 році фастівчанин М. М. Бенардос (навчався у Київському університеті) винайшов електричне зварювання із застосуванням вугільних електродів.

У 1888 році році М. Г. Слав'янов уперше у світі застосував на практиці дугове зварювання металевим (плавким) електродом під шаром флюсу. В присутності державної комісії він зварив колінчастий вал парової машини. За 5 років — у 1893-му На Всесвітній виставці в Чикаго (США) М. Г. Слав'янов отримав золоту медаль за спосіб електрозварювання під шаром товченого скла.

У 1939 році український вчений Є. О. Патон розробив технологію автоматичного зварювання під флюсом, зварювальні флюси і головки для автоматичного зварювання, електрозварні башти танків, електрозварювальний міст.

ПриміткиРедагувати

  1. ДСТУ 3761.2-98 Зварювання та споріднені процеси. Частина 2. Процеси зварювання та паяння. Терміни та визначення.

ДжерелаРедагувати

  • Технологія електродугового зварювання: підруч. для учнів проф.-техн. навч. закл. / І. В. Гуменюк, О. Ф. Іваськів, О. В. Гуменюк. — К. : Грамота, 2006. — 511 с. : схем. — (Професійно-технічна освіта). — ISBN 966-349-010-1
  • Технология и оборудование сварки плавлением /Под ред. Г. Д. Никифорова. М.: Машиностроение, 1978. — 320 с.
  • Технология электрической сварки металлов и сплавов плавлением /Под ред. Б. Е. Патона. М.: Машиностроение, 1974. — 767 с.
  • Теория сварочных процессов: Учеб. для ВУЗов по спец. «Оборудование и технология сварочного производства» /Под ред. В. В. Фролова. — М.: Высшая школа, 1988. — 559 с.

ПосиланняРедагувати