Ексгібіціоні́зм (від лат. виставляти) — така форма сексуальності, коли досягнення статевого збудження і насолоди реалізується шляхом демонстрації статевих органів особам протилежної або своєї статі поза ситуаціями статевих контактів.

Ексгібіціонізм
Mardi Gras Flashing - Color.jpg
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 6D30
МКХ-10 F65.2
MeSH D005084
CMNS: Exhibitionism у Вікісховищі
Марк Робертс, відомий стрікер, на турнірі з реґбі у 1994 році.

Ексгібіціонізм як статеве почуття притаманний переважно чоловікам. В основі даного пошуку статевої задоволеності знаходиться жага до ефекту раптовості із переляком жінки (жінок), чоловіків, іноді дітей. Найчастіше публічна демонстрація статевого органу супроводжується онанізмом.

Види ексгібіціонізмуРедагувати

Розрізняють правдивий та неправдивий ексгібіціонізм. За неправдивого ексгібіціонізму оголювання є хуліганством, а за правдивого – хворобою, що відноситься до хвороб сексуального вподобання (код F65.2 МКБ-10). У випадку хвороби ексгібіціоніст втрачає контроль над власними діями.

Справжній ексгібіціонізм може проявлятися через емоційні порушення. У такому випадку періоди нападів ексгібіціонізму чергуються з тривалими періодами нормальної поведінки.

Окремою формою ексгібіціонізму є кандаулезизм. Це є бажання демонструвати іншим наготу свого статевого партнера або показувати іншим свій секс із ним.

В МКБ-10 виділяються садистський тип (F65.21) мазохістичний тип (F65.22) ексгібіціонізму. За першого виду ексгібіціоніст отримує своє задоволення спостерігаючи страх жертви, а за другого – агресивну реакцію жертви.

Історія виникненняРедагувати

Виникнення ексгібіціонізму тягнеться з часу, коли носіння одягу стало звичною, а радше обо‘язковою справою і розповсюдження набуло ставлення до наготи як до чогось стидливого. Випадки ексгібіціонізму відомі ще за античності. Так, Феофраст писав:

(1) Безсоромність неважко визначити: це явна й безсоромна нагота, а безсоромний чоловік от який:

(2) Зустрівши вільних жінок, він задирає плащ свій та показує їм свою стать..

Причини поведінкиРедагувати

Справжній ексгібіціоніст очікує побачити в жертві певний комплекс емоційних реакцій: подив, страх і допитливість, часом агресію. Інша реакція на його дії не зможе задовільнити ексгібіціоніста і може навіть викликати в нього напад агресії. Окрім того важливою складовою є страх бути переслідуваним.

В світі тварин демонстрація статевого органу в стані ерекції є зрозумілим комунікаційним жестом виклику, агресії, готовності до нападу та демонстрації своєї сили та влади. Аналогічні прояви мають місце і в людському суспільстві, про це каже й розповсюдженість символічних фалічних знаків і жестів («кукіш», «фак»). H. Mester пояснює ексгібіціонізм реліктовими інстинктами, які спонукають людину до самоствердження і показу своєї влади шляхом фалічної демонстрації.

Причиною ексгібіціонізму також може бути паталогічне відхилення чи органічна травма головного мозку. Споживання алкоголю також позитивно впливає на розвиток хвороби: багато актів ексгібіціонізму робляться під впливом алкогольних напоїв.

Окрім того, потреба в демонстрації оголеного тіла може скластися ще під впливом дитячих травм і порушень сексуальної поведінки, що були пов‘язані зі спостереженням актів оголення, участю в них, сексуальними іграми в дитячих компаніях.

Правдивий акт ексгібіціонізму проводиться імпульсивно, в стані звуженої свідомості. Йому передують зміни в настрої, тривожність, активне сексуальне фантазування. Для справжнього ексгібіціоніста протидіяти бажанню оголити себе може бути неможливо, однак після вдалого акту починається ремісія, тривалість якої індивідуальна.

Згідго з наукової статті Говорухи Ольги Сергіївни ( соціальний педагог та автор багатьох наукових статей опублікованихна електронному ресурсі :https://www.interconf.top/) То в основі ексгібіціоністські потреб також можуть лежати сформувалися в дитячому віці стереотипи сексуальної поведінки, пов'язані з наглядом актів оголення, участю в них, і з сексуальними іграми в дитячих компаніях. На основі сказаного вище можна можна спробувати ввести в науку таке поняття, як shaping the norms of sexual behavior, що в перекладі означає сформовані норми сексуальної поведінки. Серед усієї вивченої літератури ,я ні де не зустріла чогось де б йшла мова про те ,що ексгібіціонізм може бути причиною неправильного виховання. Щоб пояснити про ,що йде мова можна привести в приклад історію. Син 5 років стає свідком жорстокого статевого акту батьків і через деякий час питає батька про те як називається те, що він побачив. Батько ,що звик відноситися до жіночої статі ,як до представників ссавців ,що у будь який час за його вимогою повинні задовольняти його сексуальні потреби, прививає своїй дитині таку ж саму думку. Наслідком цього може бути те, що в дорослому віці в хлопця можуть з’явитися нахили до сексуальної поведінки ,що виходить за рамки норми. Тобто суть цієї теорії полягає в тому ,що формування сексуальної поведінки та розвиток ексгібіціонізму , відбувається в родині і в більшій степені на родині лежить відповідальність за те якою виростає їх дитина. Так звичайно є й інші агенти соціалізації , в процесі соціалізації формуються основні властивості особистості, які забезпечують її життєдіяльність у суспільстві .Проте найголовнішим все ж таки виступає родина в якій відбувається процес формування життєвих цінностей та прививання поняття про норми поводження в суспільстві . Тому все ж таки головним висновком буде те ,що – сексуальна поведінка дорослої людини це наслідок стосунків в її родині.

Див. також

ПосиланняРедагувати