Екзе́ма (лат. eczema, від грец. έκζεμα — «висип на шкірі», від έκζεο — «закипаю») — гостре чи хронічне незаразливе запальне захворювання шкіри, що має нервово-алергічну природу та характеризується різними елементами висипу, відчуттям печіння, свербінням і схильністю до рецидивів.

Екзема
Типова легка форма екземи
Типова легка форма екземи
Спеціальність дерматологія
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 L20-L30
OMIM 603165
DiseasesDB 4113
MeSH D004485
CMNS: Eczema у Вікісховищі

Виникненню екземи сприяють зовнішні (механічні, хімічні, термічні та ін.) і внутрішні (захворювання печінки, нирок, шлунково-кишкового тракту, ендокринної та нервової систем, тощо) фактори. За етіологією, локалізацією і характером шкірних проявів розрізняють декілька клінічних форм екземи.

Клінічні форми екземиРедагувати

Для так званої істинної екземи характерний гострий початок, різноманітна локалізація процесу, у тому числі ураження нігтів, симетричність осередків запалення, що не мають чітких меж, набряклість та почервоніння шкіри у області ураження, поява дрібних пухирців, які згодом частково перетворюються на гнійнички чи ділянки, що мокнуть (звідси застаріла назва екземи — мокрець чи мокріючий лишай) з наступним утворенням лусочок і шкоринок.

При мікробній (близьраневій) екземі зони запалення, зазвичай, розташовані асиметрично, переважно на кінцівках, мають різкі нерівні межі; шкіра у зоні ураження синюшно-червоного кольору, ущільнена, наявні гнійничкові та інші висипання, мокнучі ділянки, гнійні та кров'янисті шкуринки.

При так званій дизгідротичній екземі головним чином на долонях, підошвах, бокових поверхнях пальців спостерігаються почервоніння шкіри, набряклість, численні пухирці, вузлики, гнійнички, мокнучі ділянки.

Себорейна екзема локалізується переважно на шкірі волосистої частини голови, лоба, грудей, за вушними раковинами, в носогубних, пахвових і пахових складках, навколо пупка. На волосистій частині голови — почервоніння, сухість шкіри, пороття сіруватих лусочок та серозно-гнійних скоринок, під якими мокнуча поверхня; в області складок більш виражені почервоніння, набряк, можливі болісні тріщини; на тілі — жовтувато-рожеві чітко окреслені злущені плями, в центрі деяких з них — дрібновузелкові елементи.

Лікування залежить від причини та клінічної форми екземи: заспокійливі засоби (препарати валеріани, транквілізатори), вітаміни (B1,B6,C та ін.), десенсибілізуючі препарати тощо, дієта; місцево призначають примочки, пасти, мазі та засоби проти свербіння. При лікуванні екземи застосовуються магнітотерапію.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Степаненко В. І., Чоботарь А. І., Бондарь С. О. Дерматологія і венерологія: підручник — К.:ВСВ «Медицина», 2015. — 336 с. ISBN 978-617-505-384-3
  • Дерматовенерология. Национальное руководство. Краткое издание / под ред. Ю. С. Бутова, Ю. К. Скрипкина, О. Л. Иванова. — М. : ГЭОТАР-Медиа, 2013. — 896 с. ISBN 978-5-9704-2710-1 (рос.)
  • Кожные и венерические болезни. Руководство для врачей / Скрипкин Ю. К. — М.: Медицина, 2002 год. — Т. 1. — 576 с. — ISBN 5-225-02856-X. (рос.)

ПосиланняРедагувати