Езофагі́т (лат. oesophagitis; oesophagus стравохід + лат. -itis) — запалення слизової стравоходу.

Езофагіт
Езофагіт, яки спричинив вірус герпесу
Езофагіт, яки спричинив вірус герпесу
Езофагіт, яки спричинив вірус герпесу
Спеціальність гастроентерологія
Препарати езомепразол[1][2], лансопразол[1], омепразол[1][2], пантопразол[1][2], sucralfated[1], деносумаб[2], pantoprazole sodiumd[3] і декслансопразол[4]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11 DA24
МКХ-10 K20
DiseasesDB 9182
MeSH D004941
CMNS: Esophagitis у Вікісховищі

За клінічним перебігом розрізняють гострі, підгострі та хронічні езофагіти.

Клінічні ознаки

ред.

Клінічний перебіг захворювання визначається гостротою, етіологією та поширеністю процесу. Гострий катаральний езофагіт проявляється болем при ковтанні, відчуттям садження за грудниною, іноді дисфагією. При геморагічному езофагіті спостерігають гематемезис (криваве блювання) та рідше криваві випорожнення — мелена. Тяжко, з проявами сепсису перебігає абсцес та флегмона стравоходу.

Різновиди

ред.

Гострий езофагіт

ред.

Гострий езофагіт розвивається внаслідок механічного та термічного пошкодження слизової оболонки стравоходу, а також при деяких інфекційних хворобах.

Хворі скаржаться на біль і порушення проходження їжі по стравоходу, блювоту з виділенням в'язкого слизу, іноді з домішками крові. Може бути гарячка. Гострий езофагіт може ускладнюватися перфорацією, кровотечею, гнійним медіастинітом.

Лікування

ред.

У легких випадках хворі повинні пити маленькими ковтками холодне молоко або ковтати шматочки льоду. У тяжких випадках рекомендують утримуватися від прийому їжі упродовж 2-3 днів, надалі призначають достатньо калорійну та вітамінізовану, механічно та хімічно щадну дієту. З медикаментозних засобів застосовують за необхідності антибіотики, протиспастичні (папаверин, платифілін) та болезаспокійливі препарати. При блюванні показаний анестезин або новокаїн всередину.

Хронічний езофагіт

ред.

Хронічний езофагіт може бути виходом гострого, в інших випадках він супутній місцевим ураженням, наприклад при грижі стравохідного отвору діафрагми. Причинами захворювання можуть бути також вітамінна недостатність (вітаміни В, А, С), зловживання алкоголем. Хронічні езофагіти спостерігають у хворих на хронічні інфекційні захворювання — туберкульоз, сифіліс, ВІЛ-інфекція тощо. Можуть з'явитися застійні езофагіти у хворих стенозом стравоходу, ахалазією кардії. Найчастішою причиною є рефлюкс-езофагіт (пептичний езофагіт).

Захворювання проявляється відчуттям важкості та нерізкого болю за ходом стравоходу, відрижкою, печією. Важливе діагностичне значення має езофагоскопія, яка дозволяє виключити новоутворення.

Лікування

ред.

Дієта з виключенням гострої, грубої, гарячої їжі. Забороняється споживання спиртних напоїв та паління. Призначають також спазмолітичні та лужні засоби, як при пептичній виразці шлунку. Сприятливо діють мінеральні води.

Примітки

ред.

Джерела

ред.
  • Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.
  • Довідник дільничого терапевта по фармакотерапії/під ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів: Картя молдовеняске, 1986.