Едіт Крессон

французький політик

Едіт Крессон (фр. Édith Cresson; нар. 27 січня 1934(19340127)) — французька політикиня. Вона є першою жінкою, що обіймала посаду прем'єр-міністра Франції.

Едіт Крессон
фр. Édith Cresson
Едіт Крессон
Прем'єр-міністр Франції
15 травня 1991 — 2 квітня 1992
Президент Франсуа Міттеран
Попередник Мішель Рокар
Наступник П'єр Береговуа
Комісар ЄС з наукових досліджень, науки і технологій
24 січня 1995 — 15 березня 1999
Президент Жак Сантер
Мануель Марін (в. о.)
Попередник Антоніо Руберті
Наступник Філіп Басквін
Народилася 27 січня 1934(1934-01-27) (88 років)
Булонь-Біянкур, Франція
Відома як політична діячка, дипломат, економістка
Країна Франція
Alma mater HEC Paris
Політична партія Соціалістична партія
У шлюбі з Jacques Cressond
Релігія католицизм
Нагороди
офіцер ордена Почесного легіону Національний орден за заслуги в званні Великого Хреста

БіографіяРедагувати

Ранні рокиРедагувати

Едіт Крессон народилася в місті Булонь-Біянкур, неподалік від Парижа. Її батько, Гавриїл Кемпіон (1896—1959) був інспектором фінансів лівої СФІО.

Едіт Кемпіон вийшла заміж в 1959 році за Жака Крессона, сина лікаря і директора з експорту Peugeot. У них було дві дочки — Наталі та Александра.

Початок політичної діяльностіРедагувати

Через свого однокурсника, Едіт Крессон брала участь у першій президентській кампанії Франсуа Міттерана у 1965 році. Вона вступає до Конвенції республіканських інститутів (соціалістичної і республіканської партії на чолі з Франсуа Міттераном). З 1975 по 1981 рік вона є членкинею Керівного комітету Соціалістичної партії.

У 1975 році Едіт Крессон вперше бере участь у виборах до парламенту, але отримує поразку. На муніципальних виборах 1977 року, вона була обрана меркою Тюре. На виборах 1979 року її було обрано депутаткою Європарламенту, де вона працювала до 1981 року. Під час виборів до парламенту 1981, 1986 і 1988 року вона обирається депутаткою від департаменту В'єнна.

Едіт Крессон стала першою жінкою, якій було доручено очолювати Міністерство сільського господарства в уряді Моруа в 1981 році, що на думку лідерів Національної федерації фермерів (FNSEA) було розцінено як «провокацію».[1].

Крессон отримала портфель міністра зовнішньої торгівлі та туризму (1983—1984) в урядах Моруа і міністра промислового переоснащення і зовнішньої торгівлі (1984—1986) в уряді Фабіуса. Вона супроводжувала проникнення французьких компаній на нові ринки експорту у США і Японію.

За час роботи в уряді Крессон зміцнює свої позиції у місцевих органах влади, будучи обраною меркою Шательро в 1983 році (переобрана в 1989 і 1995 році).

Після переобрання Франсуа Міттерана на президентських виборах 1988 року, Крессон призначається міністеркою з європейських справ в уряді Мішеля Рокара. Вона відповідає за організацію головування Франції в Європейському економічному співтоваристві в 1989 році, та за початок будівництва єдиного ринку, запланованого на 1993 рік. Вона також бере участь у переговорах із Шенгенської угоди і працює в автомобільному секторі і європейському суспільному мовленні. Зіткнувшись зі зростаючою кризою «коров'ячого сказу», Франція стає першою державою, що закрила свої кордони для британської яловичини. Не згодна з європейською політикою Мішеля Рокара, вона іде у відставку з уряду в жовтні 1990 року.

Прем'єр-міністр (1991—1992)Редагувати

Призначена 15 травня 1991 року в Матіньйонський палац, Крессон стала першою жінкою прем'єр-міністром у Франції. Міттеран сподівається дати поштовх економіці до кінця свого терміну, після трьох років урядування Рокара. Незабаром вона стала сильно непопулярною серед виборців і була змушена покинути свій пост менш ніж через один рік після поразки соціалістів на регіональних виборах у 1992 році. Вона досі перебувала на своїй посаді самий короткий час, ніж будь-який французький прем'єр-міністр П'ятої республіки. Її сильна критика японської торгової практики, зайшла так далеко, що вона порівняла японців їз «жовтими мурахами, що намагаються захопити весь світ», за що деякі вважають її расистом.

Крессон є членкинею Ради жінок-світових лідерів — міжнародної мережі діючих та колишніх президентів жінок і прем'єр-міністрів.

Комісар ЄСРедагувати

Незважаючи на заперечення Едуарда Баладюра, Франсуа Міттеран призначив її до Європейської комісії у січні 1995 року, де вона відповідала за науку, досліджень та розвиток. Це стосувалося перш за все питань освіти, професійної підготовки та наукових досліджень. Крессон була звинувачена у шахрайстві, що було однією із причин, яка призвела до відставки Єврокомісії Жака Сантера в 1999 році. Крессон була визнана винною у збої звітності в програмі професійної підготовки молоді, в результаті якої величезні суми зникли невідомо де.

Призначення хірурга-стоматолога Філіпа Бертело, одного з близьких знайомих Крессон, її «особистим консультантом», викликало звинувачення в кумівстві. Так як Бертело було 66 років, він не міг бути призначений членом кабінету єврокомісара.

У 2006 році Едіт Крессон брала участь у підтримці кандидатури Сеголен Руаяль для висунення її Соціалістичною партією на пост президента.

ПриміткиРедагувати

  1. Annick Cojean, «Сказ „сторожових псів“» (архів), Le Monde , 12 février 2000, republié sur le site des Chiennes de garde