Едуард (граф Савойський)
Едуард I Ліберал (італ. Edoardo il Liberale; 1284 — 4 листопада 1329) — граф Савойський в 1323—1329 роках.
| Едуард | |
|---|---|
 | |
| Народився |
8 лютого 1284[2] Боже |
| Помер |
4 листопада 1329[1][2][3] (45 років) Жантії[3] |
| Поховання | Hautecombe Abbeyd[3] |
| Діяльність | аристократ |
| Титул | count of Savoyd |
| Посада | count of Savoyd |
| Рід | Савойська династія |
| Батько | Амадей V |
| Мати | Sybille of Bâgéd |
| Брати, сестри | Аймон (граф Савойський), Agnes of Savoyd, Margaret of Savoyd, Beatrice of Bâgéd, Bonne of Savoyd, Анна Савойська, Beatrice of Savoyd, Catherine of Savoyd і Eleonore of Savoyd |
| У шлюбі з | Blanche of Burgundyd |
| Діти | Joan of Savoyd |
 | |
Життєпис ред.
Походив з Савойського дому. Другий син Амадея V, графа Савойського, та Сибілли де Боже. Народився 1284 року в м. Боже. Того ж року помер його старший брат Жан. Оженився на представниці Бургундського дому. 1304 року з загоном брав участь у поході французького війська на придушення повстання у Фландрії. 1307 року Едуарда оголошено було єдиним спадкоємцем Савойських володінь.
У 1310—1313, 1315 і 1316 роках керував Савойським графством за відсутності батька, набувши державницького досвіду. 1323 року після смерті батька успадкував графство Савойське. 1324 року поновилася війна з дофіном Гігом VIII, але у битві біля Вару савойське військо зазнало поразки від коаліції дофіна та Амадея III, графа Женевського. В результаті Едуард I потрапив у полон, а ворог сплюндрував східну частину Савойського графства. Граф Савойський звільнився за чималий викуп.
1327 року, скориставшись повстанням мешканців Мор'єнна проти свого єпископа, Едуард I втрутився в справу, відновивши того, але натомість встановив владу над Мор'єннською єпархією. Невдовзі владнав конфлікт з Сьйонською єпархією, затвердився принесенням взаємного оммажу. 1328 року наказав збудувати акведук до замку Шамбері. Того ж року відзначився у битві біля Касселі про фламандського війська. Надав дозвіл жидам мешкати в своїх володіннях.
1329 року підтвердив мирний договір з дофіном Гігом VIII. Того ж року долучився до підготовки хрестового походу на підтримку Візантійської імперії, але невдовзі раптово помер у Парижі. Трон успадкував його брат Аймон.
Родина ред.
Дружина — Бланш, донька Роберта II, герцога Бургундії
Діти:
- Джованна (1310—1344), дружина Жана III, герцога Бретані
Джерела ред.
- Cox, Eugene L. (1967). The Green Count of Savoy. Princeton, New Jersey: Princeton University Press. LCCN 67-11030.
- ↑ а б Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б в Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
- ↑ а б в г https://www.academia.edu/6770049/_Ultimes_itin%C3%A9rances_Les_s%C3%A9pultures_des_ducs_de_la_Maison_de_Savoie_entre_Moyen_Age_et_Renaissance_dans_A_Paravicini_Bagliani_et_alii_dir_L_itin%C3%A9rance_des_seigneurs_XIVe_XVIe_si%C3%A8cle_Lausanne_2003_Cahiers_lausannois_d_histoire_m%C3%A9di%C3%A9vale_34_p_193_247?email_work_card=view-paper