Едуард Саксен-Альтенбурзький

Едуард Карл Вільгельм Крістіан Саксен-Альтенбурзький (нім. Eduard Karl Wilhelm Christian von Sachsen-Altenburg), (нар. 3 липня 1804 — пом. 16 травня 1852) — принц Саксен-Гільдбурггаузенський у 18041826 роках, принц Саксен-Альтенбурзький у 18261852 роках, син герцога Саксен-Альтенбургу Фрідріха та принцеси Мекленбург-Стреліцької Шарлотти Георгіни. Генерал-лейтенант баварської армії, командувач кавалерійської дивізії 1-го Армійського корпусу у 18481851 роках, учасник Першої війни за Шлезвіг. Голова Мюнхенської асоціації проти жорстокого поводження з тваринами у 18431852 роках.

Едуард Саксен-Альтенбурзький
Eduard von Sachsen-Altenburg
Prinz Eduard von Sachsen-Altenburg.jpg
Портрет Едуарда Саксен-Альтенбурзького пензля невідомого майстра, близько 1840 року
Ім'я при народженні Едуард Карл Вільгельм Крістіан
Народився 3 липня 1804(1804-07-03)
Гільдбурггаузен
Помер 16 травня 1852(1852-05-16) (47 років)
Мюнхен, Королівство Баварія
·серцевий напад
Поховання князівська усипальниця на цвинтарі Альтенбургу
(до 1974 року)
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Національність німець
Діяльність військова служба
Суспільний стан Голова Мюнхенської асоціації проти жорстокого поводження з тваринами
Титул принц Саксен-Альтенбурзький
Посада командувач кавалерійської дивізії 1-го Армійського корпусу баварської армії
Військове звання генерал-лейтенант
Конфесія лютеранство
Рід Веттіни
Батько Фрідріх Саксен-Альтенбурзький
Мати Шарлотта Георгіна Мекленбург-Стреліцька
Брати, сестри
У шлюбі з 1) Амалія Гогенцоллерн-Зігмарінген
2) Луїза Ройсс цу Ґряйц
Діти Від першого шлюбуː Тереза, Антуанетта, Людвіг, Йоганн
Від другого шлюбуː Альберт, Марія Гаспаріна
Нагороди Орден Святого Губерта
Coat of arms of Saxony.svg

Очолював військовий ескорт свого небожа, баварського принца Отто, до Греції, де того було обрано королем. Військовий губернатор Нафпліону у 1834 році.[1]

БіографіяРедагувати

Едуард народився 3 липня 1804 року у Гільдбурггаузені. Він був дванадцятою дитиною та сьомим сином в родині герцога Саксен-Гільдбурггаузена Фрідріха та його дружини Шарлотти Георгіни. Одним із хрещених батьків новонародженого став Едуард Кентський, принц Великої Британії. Хлопчик мав старших братів Йозефа, Георга та Фрідріха й сестер Шарлотту, Терезу та Луїзу. Інші діти пішли з життя до його народження. Матір померла, коли Едуарду було 13.

Едуард вступив на військову службу до баварської армії капітаном 6-го полку кінноти «Принц Альбрехт Прусський» під проводом герцога Лейхтенберзького. Базувалася військова частина у Мюнхені. Його сестра Тереза від 1825 року була королевою-консортом Баварії. З нею у принца склалися близькі відносини, він підтримував її протягом всього життя. Товаришував і з її чоловіком Людвігом I, з яким також активно листувався.

У 1826 році батько Едуарда став герцогом Саксен-Альтенбургу.

У 1832 році принц відбув до Греції на чолі військового ескорту Отто Віттельсбаха, сина Терези, якого там обрали королем. Після переносу столиці з Нафпліона до Афін, Отто призначив Едуарда військовим губернатором Нафпліона.

Невдовзі після повернення до Баварії, Едуард одружився із принцесою Амалією Гогенцоллерн-Зігмарінген. Весілля відбулося 25 липня 1835 у Зігмарінгені. Нареченому виповнився 31 рік, нареченій було 20. Шлюб виявився щасливим. У подружжя народилося четверо дітейː

1 січня 1837 Едуард став командиром полку «Принц Альбрехт Прусський» і займав цю посаду до 4 лютого 1840. Взимку 1841-го після останніх пологів померла його дружина. Принц, переживаючи втрату, був дуже засмученим. Навесні того ж року він став командиром 1-ї Кавалерійської бригади.

 
Луїза Ройсс цу Ґряйц

8 березня 1842 Едуард узяв другий шлюб із 19-річною принцесою Луїзою Кароліною Ройсс цу Ґряйц, племінницею князя Генріха XX. Весілля пройшло у Гряйці. У подружжя народилося двоє дітейː

У 1843 Едуард очолив Мюнхенську асоціацію проти жорстокого поводження з тваринами. У лютому 1844 року обидва його сини від першого шлюбу померли від віспи.

Після початку Першої війни за Шлезвіг принц Саксен-Альтенбурзький, який вже мав звання генерал-лейтенанта, отримав під своє командування полк кінноти, якому було надано його ім'я. Від 26 квітня 1848 року загін носив назву 1-й полк кінноти «Принц Едуард Саксен-Альтенбурзький». 18 листопада 1848 Едуарда було призначено командуючим кавалерійської дивізії 1-го Армійського корпусу. Цю посаду він обіймав до 30 вересня 1851.

Принц раптово помер від серцевого нападу у Мюнхені 16 травня 1852 у віці 47 років. Його поховали у князівській усипальниці на цвинтарі Альтенбургу.[2]

НагородиРедагувати

ГенеалогіяРедагувати

Ернст Фрідріх II
 
 
Кароліна Ербах-Фюрстенау
 
 
Ернст Август I
 
 
Софія Шарлотта Бранденбург-Байройтська
 
 
Карл Мекленбург-Стреліцький
 
 
Єлизавета Саксен-Гільдбурггаузенська
 
 
Георг Гессен-Дармштадтський
 
 
Марія Луїза Лейнінгенська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ернст Фрідріх III
 
 
 
 
 
 
Ернестіна Саксен-Веймарська
 
 
 
 
 
 
Карл II
 
 
 
 
 
 
Фредеріка Гессен-Дармштадтська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Фрідріх Саксен-Альтенбурзький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарлотта Мекленбург-Стреліцька
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Едуард
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Едуард Саксен-Альтенбурзький [1][недоступне посилання з липня 2019] (нім.)
  2. Цвинтар Альтенбургу [2] Архівовано 25 серпень 2017 у Wayback Machine. (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Heinrich Ferdinand Schoeppl: Die Herzoge von Sachsen-Altenburg. Bozen 1917, Neudruck Altenburg 1992, стор. 190–191.
  • Walter Schärl: Die Zusammensetzung der bayerischen Beamtenschaft von 1806 bis 1918. Münchner historische Studien. Abteilung Bayerische Geschichte, Band 1). Lassleben, Kallmünz 1955.
  • Bernhard Friedrich Voigt: Neuer Nekrolog der Deutschen. Jahrgang 30, 1852, Voigt, Ilmenau. 1854.

ПосиланняРедагувати