Едуард Вагнер (нім. Eduard Wagner; 1 квітня 1894, Кірхенламіц23 липня 1944, Цоссен) — німецький офіцер, генерал артилерії вермахту.

Едуард Вагнер
нім. Eduard Wagner
Оберст Вагнер (1939).
Народився 1 квітня 1894(1894-04-01)[1][2]
Кірхенламіц, Вунзідель, Верхня Франконія, Баварія, Німецька імперія
Помер 23 липня 1944(1944-07-23)[1][2] (50 років)
Цоссен, Тельтов-Флемінг, Бранденбург, Німеччина
·постріл у головуd
Країна  Німецька імперія
Діяльність військовослужбовець, боєць опору
Знання мов німецька
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Військове звання  Генерал артилерії
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)
Орден «За військові заслуги» 4-го класу (Баварія)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу

Біографія ред.

1 серпня 1912 року вступив в Баварську армію. Учасник Першої світової війни. Після демобілізації армії залишений в рейхсвері. З 26 серпня 1939 року — начальник штабу генерал-квартирмейстера Генштабу сухопутних військ Ойгена Мюллера. 1 жовтня 1940 року зайняв посаду Мюллера. 21 липня 1944 року відправлений в резерв ОКГ.

Вагнер був одним з організаторів Липневої змови, але безпосередньої участі в змові який не брав. Надав в розпорядження Клауса фон Штауффенберга особистий літак, що дозволило йому покинути Растенбург після вибуху. Після провалу спроби державного перевороту він боявся, що його заарештує гестапо, і що йому, можливо, доведеться видати інших змовників. Він наклав на себе руки, вистріливши собі в голову в полудень 23 липня 1944 року.

Звання ред.

Нагороди ред.

Література ред.

  • Joachim Fest. Plotting Hitler's Death: The German Resistance to Hitler, 1933-1945. — Weidenfield & Nicholson, 1994. — ISBN 0-297-81774-4.

Посилання ред.

Примітки ред.

  1. а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #118770640 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б в Munzinger Personen