Відкрити головне меню

Едуардо Гонсалес Валіньйо (ісп. Eduardo González Valiño, нар. 14 квітня 1911, Кастехон, Іспанія — пом. 21 жовтня 1979, Ла-Корунья) — іспанський футболіст, нападник. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер. У футбольних колах більше відомий як Чачо.

Ф
Чачо
Monumentochacho.JPG
Особові дані
Повне ім'я Едуардо Гонсалес
Валіньйо
Народження 14 квітня 1911(1911-04-14)
  Кастехон, Іспанія
Смерть 21 жовтня 1979(1979-10-21) (68 років)
  Ла-Корунья
Громадянство Flag of Spain (1977–1981).svg Іспанія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1927–1934 Іспанія «Депортіво»  ? (?)
1934–1936 Іспанія «Атлетіко» (Мадрид) 39 (13)
1936–1946 Іспанія «Депортіво» 28 (6)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1933–1934 Іспанія Іспанія 3 (7)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1941–1943 Іспанія «Депортіво»
1951–1952 Іспанія «Депортіво»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Учасник чемпіонату світу 1934 року. Має один з найкращих показників у збірній Іспанії за середньою результативністю — 2,33 гола за матч.

Спортивна кар'єраРедагувати

1927 року дебютував за команду «Депортіво», яка з моменту заснування професіональної ліги виступала в другому дивізіоні.

Свій найкращий матч провів 21 травня 1933 року, дебютний у складі національної збірної. Гравець з Сегунди вже на дев'ятій хвилині оформив хет-трик у ворота болгарської команди, а в підсумку — іспанці здобули найбільшу перемогу в своїй історії — 13:0. До фінального свистка Чачо забив ще три голи. У складі піренейської команди також відзначилися Хуліо Елісегі (тричі), Луїс Регейро (двічі) і Крісант Боск.

У тому матчі за переможців грали: воротар — Рікардо Самора; захисники — Сіріако Еррасті, Хасінто Кінкосес (усі — «Мадрид»); півзахисники — Леонардо Сілауррен («Атлетік»), Франсіско Гамборена («Уніон»), Мартін Маркулета («Доностія»); нападники — Хосе Прат («Еспаньйол»), Луїс Регейро («Мадрид»), Хуліо Елісегі («Уніон»), Чачо («Депортіво»), Крісант Боск («Еспаньйол»).

У березні наступного року вдруге зіграв за головну команду країни, у відбірковому матчі чемпіонату світу з португальцями. Вже на третій хвилині Едуардо Гонсалес Валіньйо відкрив рахунок. До фінального свистка іспанці домінували на полі і забили ще вісім голів (Ісідро Лангара — 5, Луїс Регейро — 2, Марті Вентольра — 1). Сім забитих м'ячів у двох матчах дали змогу потрапити до заявки на світову першість в Італії.

Другий чемпіонат світу проходив за кубковою схемою. На першому етапі іспанці впевнено перемогли збірну Бразилії, а в чвертьфіналі поступилися господарям змагань (1:1, 0:1). Едуардо Гонсалес Валіньйо грав в останньому матчі.

Після «мундіаля» перейшов до столичного «Атлетіко». За два сезони у Прімері провів 39 ігор (13 голів).

1936 року в Іспанії почалася громадянська війна. Чачо повернувся до Галісії, за клуб з Ла-Коруньї виступав до 1946 року. Два сезони був граючим тренером. В турнірі 1940/41 «Депортіво» здобуло путівку до елітної іспанської ліги. В Прімері провів 28 ігор, 6 забитих м'ячів.

В сезоні 1951/52 був головним тренером команди з Ла-Коруньї.

СтатистикаРедагувати

Статистика виступів у Прімері:

Сезон Команда Чемпіонат
Л І Г
1934/35   «Атлетіко» Д-1 21 6
1935/36   «Атлетіко» Д-1 18 7
1941/42   «Депортіво» Д-1 11 2
1942/43   «Депортіво» Д-1 9 2
1943/44   «Депортіво» Д-1 8 2
Усього за кар'єру 67 19

ПосиланняРедагувати