Едмон де Кусмакер
Шарль Едмон Анрі де Кусмаке́р, правильно Каусема́кер (фр. Charles Edmond Henri de Coussemaker; 19 квітня 1805, Баєль — 10 січня 1876, Лілль) — франко-фламандський музикознавець.
| Едмон де Кусмакер | |
|---|---|
фр. Edmond de Coussemaker  | |
 | |
| Народився | 19 квітня 1805[1][4][…]  Баєль[5] |
| Помер | 10 січня 1876[1][2][…] (70 років) Лілль |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | музикознавець, політик, композитор, музичний етнограф, правник, фольклорист |
| Знання мов | французька[1][6] |
| Членство | Академія надписів та красного письменства, Королівська академія наук, письменства та витончених мистецтв Бельгії і Комітет історичних та наукових робітd |
| Напрямок | класична музика |
| Посада | general councillor of Nordd, Mayor of Bourbourgd, President of the Comité flamand de Franced[7][8] і президент[d] |
| Батько | Dr. Charles Romain Stanislas de Coussemakerd[9] |
| Мати | Marie-Julie Reine Joets de Metershofd[9] |
| Родичі | Zoé Van Merrisd[10] |
| У шлюбі з | Marie Joséphine Uranie Mignard de La Mouillèred |
| Діти | Ignace de Coussemakerd, Nidia Anne Rachel de Coussemakerd[9] і Élie Henri Marie Félix de Coussemakerd[10] |
| Нагороди |   |
Біографія
ред.З дитинства займався музикою, грав на скрипці та віолончелі, добре співав. 1825 року приїхав до Парижа, де вивчав юриспруденцію, а рівночасно навчався музичної композиції у Антоніна Рейха та оперного вокалу. В цей період Кусмакер писав витончену салонну музику — романси і кадрили, що нагадували то Белліні, то Россіні, то Меґюля.
1830 року Кусмакер завершив свою юридичну освіту і повернувся на північ Франції для продовження кар'єри: він був адвокатом в Дуе, потім суддею в Азебруку і Ліллі. Водночас він виступав із концертами як співак.
1835 року Кусмакер почав займатися історією музики, переважно середньовічною. Йому належать такі роботи, як «Історія гармонії в середні віки» (фр. Histoire de I'harmonie au moyen-âge; 1852), «Поліфоністи XII—XIII століть» (фр. Les harmonistes des XIIe et XIIIe siècles; 1864) та ін. Кусмакер підготував публікацію повних зборів творів Адама де ла Аля (1872) і випустив антологію середньовічних трактатів «Нова серія письменників про середньовічну музику» (лат. Scriptorum de musica Medii aevi nova series; 1864—1876; прийняте в науці скорочення — CS), протягом такої ж (раніше) антології Мартіна Герберта.
1853 року Кусмакер виступив засновником Фламандського комітету Франції — громадської організації, націленої на підтримку фламандської мови, літератури та культури на півночі Франції. Ця організація існує до нашого часу.
Примітки
ред.- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б International Music Score Library Project — 2006.
- ↑ база даних Léonore — ministère de la Culture.
- ↑ https://gallica.bnf.fr/ark:/12148/bpt6k5544076p/f31
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Mémoires de la Société dunkerquoise pour l'encouragement des sciences, des lettres et des arts — 1852.
- ↑ Bonvarlet A. Annales du Comité flamand de France — RF: CFF, 1854. — ISSN 0184-0916
- ↑ а б в Pas L. v. Genealogics — 2003.
- ↑ а б Archief Guido Gezelle
Література
ред.- Соловьёв Н. Ф. Куссемакер, Карл-Эдмунд-Генрих // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
Посилання
ред.- БРЕ/Кусмакер Едмон [Архівовано 5 листопада 2021 у Wayback Machine.].