Едвард Віктор Епплтон

англійський фізик, нобелівський лауреат (1947)

Едвард Віктор Епплтон (англ. Sir Edward Victor Appleton; 6 вересня 1892 — 21 квітня 1965) — англійський фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики 1947 року «за дослідження фізики верхніх шарів атмосфери, особливо за відкриття так званого шару Епплтона».

Нобелівська премія з фізики (1947) Едвард Віктор Епплтон
англ. Sir Edward Victor Appleton
Народився6 вересня 1892(1892-09-06)[1][2][…]
Бредфорд, Велика Британія[4]
Помер21 квітня 1965(1965-04-21)[4][1][…] (72 роки)
Единбург, Шотландія, Велика Британія[4]
ПохованняMorningside Cemeteryd[5]
КраїнаВелика Британія Велика Британія
Національністьанглієць
Діяльністьфізик, астроном, професор, дослідник
Alma materЕдинбурзький університет
коледж Святого Іоаннаd
Кембриджський університет
Галузьфізика
ЗакладКінгс-коледж,
Кембриджський університет,
Единбурзький університет,
Кавендіська лабораторія
Науковий керівникДжозеф Джон Томсон,
Ернест Резерфорд
Відомі учніMary Taylor Slowd[6]
Аспіранти, докторантиДжон Ешворт Реткліфф[7]
Charles Oatleyd[7]
Karl George Emeleusd[7]
ЧленствоЛондонське королівське товариство
Академія наук НДР
Шведська королівська академія наук
Американська академія мистецтв і наук
Папська академія наук[8]
Прусська академія наук
Індійська національна академія наук
Відомий завдяки:Шар F іоносфери
У шлюбі зHelen Lennie Appletond
ДітиRosalind Appleton-Collinsd[9]
Нагороди

Біографія

ред.

Народився 6 вересня 1892 в Бредфорді (графство Йоркшир). Поступив в Сент-Джонз-коледж Кембриджського університету, але змушений був перервати навчання у зв'язку з Першою світовою війною. Служив у військах зв'язку; повернувшись після закінчення війни до Кембриджа, став вивчати радіофізику. У 1920 Епплтон — асистент демонстратора фізика Кавендіської лабораторії, в 1922 — молодший лектор в Триніті-коледжі. У 1924–1936 — професор Лондонського, а в 1936–1939 — Кембриджського університету. У 1939–1949 — секретар міністерства наукових досліджень Великої Британії, з 1949 — ректор Единбурзького університету.

Основні роботи присвячені радіофізиці, головним чином розповсюдженню і загасанню радіохвиль. Досліджуючи віддзеркалення радіохвиль в атмосфері, в 1924 спільно з англійським фізиком М. Барнеттом виявив провідний атмосферний шар — іоносферу, існування якої було передбачене раніше А. Кеннеллі і О. Гевісайдом. У 1926 відкрив другий, вищий відбивний шар (F-шар, або шар Епплтона), що забезпечує розповсюдження коротких радіохвиль навколо земної кулі. Показав, що радіохвилі, відбиті цим шаром, еліптично поляризовані. Вивчав ступінь іонізації різних відбивних шарів у верхній атмосфері; встановив, що провідність цих шарів пов'язана з активністю Сонця.

У 1926 Епплтон став членом Лондонського королівського товариства, в 1941 був посвячений у лицарі. Серед нагород і відзнак — премія М. Лібмана (1929), медаль Фарадея (1946). Помер Еплтон в Единбурзі 21 квітня 1965. Був одружений та мав двох доньок.

Примітки

ред.
  1. а б SNAC — 2010.
  2. Encyclopædia UniversalisEncyclopædia Britannica, 1968.
  3. а б Encyclopædia Britannica
  4. а б в Эплтон Эдуард Виктор // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  5. Find a Grave — 1996.
  6. Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  7. а б в Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  8. www.pas.va
  9. Rosalind Appleton Collins: dancer // The Times / T. GallagherLondon: Times Media, 2009. — ed. size: 440581 — ISSN 0140-0460; 0956-1382; 1363-7746

Джерела

ред.
  • Храмов Ю. А. Эпплтон Эдвард (Appleton Edward Victor) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — С. 311. — 400 с.

Посилання

ред.