Е́двард Колі́ Берн-Джонс (англ. Sir Edward Coley Burne-Jones; 28 серпня 1833, Бірмінгем — 17 червня 1898, Лондон) — англійський художник.

Едвард Берн-Джонс
англ. Edward Coley Burne-Jones
Народився 28 серпня 1833(1833-08-28)[4][5][…]
Бірмінгем, Ворикшир, Англія, Сполучене Королівство[6][7]
Помер 17 червня 1898(1898-06-17)[1][2][…] (64 роки)
Лондон, Сполучене Королівство[8][7]
Країна  Сполучене Королівство
Національність британці
Діяльність художник, рисувальник, дизайнер, ілюстратор, архітектурний кресляр, унаочнювач
Галузь малярство
Alma mater Ексетерський колледж, Школа Короля Едвардаd і Heatherley School of Fine Artd
Знання мов англійська[4][9]
Членство Королівська академія мистецтв
Напрямок прерафаеліти[7] і символізм[10]
Жанр історичний живопис[7], релігійний живописd[7], жанрове малярство[7], міфологічний живопис[7] і портрет[7]
Magnum opus The Legend of Briar Rosed, Зачарований Мерлін і Hoped
Титул сер
Батько Edward Richard Jonesd[11]
Мати Elizabeth Coleyd[11]
Брати, сестри Edith Jonesd[11]
У шлюбі з Georgiana Burne-Jonesd[11]
Діти Margaret Burne-Jonesd[12][11], Philip Burne-Jonesd[12][11] і Christopher Burne-Jonesd[12][11]

Біографія

ред.

Едвард Берн-Джонс народився в Бірмінгемі в сім'ї ремісника 28 серпня 1833 р. Початкову освіту здобув в бірмінгемській Школі короля Едварда. Талановитий юнак, з 1848 року він відвідував курси в урядовій школі дизайну. 1853 року, вирішивши стати священиком, вступив до Ексітер-коледжу Оксфорда. Там познайомився з Вільямом Моррісом (1834 — 1896) — студентів об'єднувала любов до мистецтва; їхня дружба тривала все життя. Саме в коледжі (заснованому в ХІІ столітті) Едвард Берн-Джонс проник духом Середньовіччя і вбачив в ньому джерело свого натхнення.

Дізнавшись про Братство Прерафаелітів зі статей критика Джона Раскіна, а в домі одного з товаришів побачивши акварель Росетті «Данте, що малює ангела» (1853), молоді Берн-Джонс та Міллес захопились творчістю прерафаелітів, а сам Росетті став для них кумиром. Берн-Джонс познайомився з Раскіном і Росетті на початку 1856, а вже в травні того ж року він був прийнятий до студії Росетті.

1857 року він взяв участь в великому проєкті свого вчителя, виконуючи розпис стін холу оксфордського Залу Союзів. Окрім цієї роботи, увагу молодого майстра майже повністю поглинув малюнок пером та акварельна техніка, які в нього відзначаються особливою деталізацією. 1860 Едвард Берн-Джонс одружився.

1861 року його близький друг і художник Морріс відкрив в Лондоні крамницю «Морріс, Маршал, Фолкнер і Ко», яка спеціалізувалась на виготовленні і продажу предметів декоративного мистецтва, призначених для оформлення домашнього інтер'єру. Діяльність фірми трималась переважно на проєктах Берн-Джонса. Тоді ж він почав писати аквареллю із додаванням гуаші із бичачою жовчю на коричневій основі. До цього періоду відносяться два портрети Сидонії фон Борк та її кузини Клари; ці роботи були навіяні італійським Ренесансом і відмічені впливом Росетті. Між 1859 і 1879 художник кілька раз відвідував Італію, що дозволило йому краще вивчити творчість Андреа Мантеньї (14311506), Боттічеллі (14451564). У творчості Берн-Джонса з'явилися перші ознаки його власного неповторного стилю, який невдовзі приніс йому славу і лицарське звання — за внесок в мистецтво.

1877 року після виставлення в лондонській галереї Гросвенор картини «Зачарований Мерлін» прийшли справжній успіх і визнання. Невдовзі після цього на Всесвітній виставці в Парижі його картина «Король Кофетуа і жебрачка» була надзвичайно популярною. 1894 року Берн-Джонс отримав титул баронета. Останні роки свого життя майстер, пізнавши справжньої слави, присвятив великим композиціям на літературні теми.

Едвард Берн-Джонс помер в Лондоні 17 червня 1898 року.

Галерея

ред.

Примітки

ред.

Посилання

ред.