Егільмар І

Егільмар І (нім. Egilmar I.; бл. 1040 — до 1112) — 1-й граф Ольденбургу, засновник Ольденбурзької династії.

Егільмар І
Народився	1040
Помер	1108
Країна	Священна Римська імперія
Діяльність	суверен
Посада	граф
Конфесія	католицтво
Рід	Ольденбурзька династія
У шлюбі з	Richeza in Dithmarschend
Діти	Егільмар II і Gertrude in Lerigaud

Життєпис

Ймовірно, належав до франкської знаті з Вестфалії, можливо, Оснабрюка. За жіночою лінією вважається нащадком вождя саксів Відукінда, проте це не достеменно.

Вперше письмово згадується 1091 року в документах Лімара, архієпископа Бремен-Гамбургу як свідок у судовому процесі, який відбувся за кілька років до того. В той час він титулювався як граф Лерігау і Газегау.

Трохи раніше пошлюбив Риксу, яка була донькою Деді (Дедо), що ототожнюють з Деді фон Ґосеком, пфальцграфом Саксонії. Тим самим вона могла бути небогою архієпископа Адальберта Бременського. Матір'ю була Іда фон Ельсдорф, небога імператора Генріха III. Цим пояснюється піднесення Егільмара І, який до шлюбу напевне був бурграфом замку Яделе, відповідав за захист Бременської єпархії від фризів.

Вів тривалі війни проти північних фризів. 1108 року вперше згадано як графа Ольденбург, хоча саме місто ще не було резиденцією Егільмара І. Того ж року віддалився до монастиря Убург, передавши владу синам. Помер до 1112 року.

Родина

Дружина — Рикса

Діти:

• Крістіан, граф Лерігау
• Егільмар (1085—1142), граф Ольденбургу
• Гертруда

Джерела

• Dieter Riemer: Grafen und Herren im Erzstift Bremen im Spiegel der Geschichte Lehes. Diss. phil. Oldenburg, W. Mauke Söhne, Hamburg-Bremerhaven 1995, ISBN 3-923-725-89-2
• Bernd Ulrich Hucker: Brudermord im Hause Oldenburg — Kampf um Herrschaft und Macht im 12. Jahrhundert, In: Die frühen Oldenburger Grafen, Isensee-Verlag, Oldenburg 2008, ISBN 978-3-89995-534-7, S. 47–64 mit umfassenden Nachweisen der älteren Literatur S. 64–68