Ева Тардош
Ева Тардош (угор. Tardos Éva) — угорсько-американська математикиня. Професорка Корнелльського університету, завідувачка кафедри інформатики[11], членкиня Національної академії наук США (2013)[12] та Американського філософського товариства (2020[13]). Написала більше 150 наукових статей[14], довела до захисту більше дюжини аспірантів[15] і на 2016 рік мала індекс Гірша рівний 58[16]. Її найцитованіші роботи присвячені загальному проєктуванню алгоритмів[17] (перекладений на багато мов підручник), розв'язкам задач максимізації поширення впливу в соціальній мережі[18] та оціненню того, як впливає на роботу мережі егоїстична маршрутизація[19].
.jpg)
.svg){kind=small}
У Будапештському університеті імені Лоранда Етвеша захистила 1981 року диплом математика та 1984 року кандидатську дисертацію. Її керівником став Андраш Франк[en], у співпраці з яким розробила метод перетворення деяких поліноміальних алгоритмів у строго поліноміальні[20]. Подальша кар'єра зробила істотний внесок в аналіз алгоритмів, задачі комбінаторної оптимізації, алгоритмічну[en] теорію ігор і відзначена низкою премій і грантів. Найзначнішими з них можна назвати премію Фалкерсона[ru] (1988), премію Дж. Данціга (2006)[21], премію А. ван Вейнгаардена[ru] (2011), премію Геделя (2012)[22], премію EATCS[en] (2017)[23], медаль Джона фон Неймана (2019)[24]. Почесний член («фелло») Асоціації обчислювальних машин (1998) та Американського математичного товариства (2013).
Габор Тардош[en], молодший брат Еви, і Девід Шмойс[en], її чоловік, — також математики, які працюють у дуже близьких до неї галузях.
Примітки ред.
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ https://www.orie.cornell.edu/faculty-directory/eva-tardos
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ http://www.nasonline.org/member-directory/members/2540246.html
- ↑ https://www.acm.org/articles/people-of-acm/2022/eva-tardos
- ↑ https://www.siam.org/prizes-recognition/fellows-program/all-siam-fellows
- ↑ http://www.ams.org/fellows_by_year.cgi?year=2013
- ↑ http://www.ams.org/news?news_id=1680
- ↑ https://www.ots.at/presseaussendung/OTS_20240415_OTS0023/oeaw-waehlt-34-neue-mitglieder
- ↑ Éva Tardos Named New Chair of Computer Science. Архів оригіналу за 11 вересня 2020. Процитовано 26 серпня 2020.
- ↑ National Academy of Sciences Members and Foreign Associates Elected [Архівовано 2013-05-27 у Wayback Machine.], National Academy of Sciences, April 30, 2013.
- ↑ The American Philosophical Society Welcomes New Members for 2020. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 8 травня 2020.
- ↑ Éva Tardos [Архівовано 2016-07-24 у Wayback Machine.] на DBLP.
- ↑ Éva Tardos [Архівовано 2016-03-03 у Wayback Machine.] на Mathematics Genealogy Project.
- ↑ Eva Tardos [Архівовано 2016-09-28 у Wayback Machine.] на Google Scholar.
- ↑ J. Kleinberg, E. Tardos, Algorithm design. Addison-Wesley 2006, ISBN 978-0-321-37291-8, pp. I—XXIII, 1-838.
- ↑ David Kempe, Jon M. Kleinberg, Éva Tardos: Maximizing the Spread of Influence through a Social Network. Theory of Computing 11: 105—147 (2015).
- ↑ Tim Roughgarden, Éva Tardos: How bad is selfish routing? J. ACM 49(2): 236—259 (2002).
- ↑ András Frank, Éva Tardos, «An application of simultaneous diophantine approximation in combinatorial optimization», Combinatorica, 7 (1), 1987. Стр. 49-65.
- ↑ SIAM: The George B. Dantzig Prize. 30 листопада 2012. Архів оригіналу за 20 листопада 2017. Процитовано 15 липня 2013.
- ↑ ACM SIGACT Presents Gödel Prize for Research that Illuminated Effects of Selfish Internet Use. ACM SIGACT. 16 травня 2012. Архів оригіналу за 18 липня 2013. Процитовано 15 липня 2013.
- ↑ Eva Tardos receives EATCS computer science award. Cornell Chronicle. 7 лютого 2017. Архів оригіналу за 24 травня 2022. Процитовано 7 листопада 2019.
- ↑ 2019 - Eva Tardos. IEEE Advancing Technology for Humanity. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 7 листопада 2019.