Дітріх Букстегуде

Ді́тріх Букстегу́де (нім. Dieterich Buxtehude, дан. Diderik Buxtehude) (1637 (?) — 9 травня 1707) — німецький органіст і композитор данського походження епохи бароко. Є одним з творців північнонімецької органової школи.

Дітріх Букстегуде

Imagebuxtehude.jpg

Єдиний портрет Букстегуде, що дійшов до нашого часу на картині Йоганнеса Форгута, 1674.
Основна інформація
Дата народження не пізніше 1640
Місце народження Гельсінборг
Дата смерті 9 травня 1707(1707-05-09)[1][2][…]
Місце смерті Любек, Священна Римська імперія[1]
Поховання Любек
Роки активності з 1680
Громадянство Німеччина і Данія
Професії композитор, органіст, музикант
Вчителі Johann Theiled
Відомі учні Nicolaus Bruhnsd
Автограф Buxtehude Signature.jpg
dietrich-buxtehude.org
CMNS: Файли у Вікісховищі
Фрагмент картини Йоганнеса Форгута (1674), де зображено людину, яку раніше вважали Букстегуде, проте останні дослідження спростовують цю гіпотезу[4].

Біографічні відомостіРедагувати

Народився ймовірно в Гельсінгборзі або, за іншими даними, в герцогстві Гольштейн, обидва тоді належали Данії. У 1660–1668 роках працював органістом в Гельсінгборзі, в 16571658 роках — в Ельсінорі, а потім, починаючи з 1668 року — в церкві Святої Марії в Любеку.

З 1673 року Букстегуде організовував вечірні музичні вистави (Abendmusik), які залучали музикантів зі всієї Німеччини і проводились у церкві до 1810 року. 1705 року на такий вечір завітав Йоганн Себастьян Бах, пройшовши для цього пішки близько 400 км з Арнштадту.

Коли Букстегуде познайомився з Бахом та Генделем, він був уже старий та збирався відійти від справ. Він запропонував замінити його на посаді відразу обом музикантам, поставивши лише за умову, що його наступник одружиться з його старшою дочкою, Анні Маргариті, проте ані Бах, ані Гендель не зголосилися на цю пропозицію.

ТворчістьРедагувати

Букстегуде є одним з творців північнонімецької органової школи, і мав суттєвий вплив на творчість Йоганна Себастьяна Баха. У своїх інструментальних творах звертається до протестантського хоралу. Окрім того, на стиль вокальної музики цього композитора мала певний вплив тогочасна італійська музична традиція[5].

Значна частина робіт музиканта була втрачена. Зокрема, були втрачені ораторії Букстегуде, які, ймовірно, слугували орієнтиром для Й. С. Баха. Твори, що збереглися, зібрані у каталозі Buxtehude-Werke-Verzeichnis (скорочено BuxWV), їх налічують 275, зокрема:

  • вокальні твори (1-135):
    • кантати (1-112);
    • інші, в тому числі 8 арій, 3 мотети, меса, 2 канони і т. д. (113–135);
  • Органні композиції (136–225):
    • прелюдії, токата, канцони, канцонети, шансони, пассакалія, фуги (136–176)
    • хоральні прелюдії та Магніфікат (177–224)
    • Канцонетта (225)
  • Клавірні твори (226–251)
    • 19 п'єс (226–244)
    • куранти з варіаціями, п'ять арій з варіаціями, 7 втрачених сюїт (245–251)
  • Камерна музика (252–275)
    • 7 сонат, тв. 1 (видається близько 1694) для скрипки, віоли да гамба і basso contionuo
    • 7 сонат, тв. 2 (виданий 1696) для скрипки, віоли да гамба і basso contionuo
    • 10 сонат для різних складів і basso contionuo

ПриміткиРедагувати

  1. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118665685 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. SNAC — 2010.
  3. Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  4. із аглійськомовної сторінки про композитора
  5. Buxtehude Dietrich // Mała encyklopedia muzyki / гол. ред. St.fan Sledziński. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968

ПосиланняРедагувати