«Діри-вбивці» — елемент середньовічної фортифікації.

Діри-вбивці у замку Бодіам

Захист фортеціРедагувати

Являли собою отвори в стелях і склепіннях проїздів фортець і замків, через які захисники фортеці, що перебували в приміщенні над воротами, вражали проїзд супротивника за допомогою важких предметів каміння, стріл, киплячих рідин (окропу, смоли), розпеченого піску, негашеного вапна тощо[1]. У цьому світлі «дірки-вбивці» мають певну тактичну схожість із машикулями. Цікаво, що поширене в популярній літературі думку про застосування киплячої олії історично не задокументовано[2]. Також «дірки-вбивці» могли використовуватися для гасіння пожеж, що виникали внаслідок спроб підпалити ворота.

Розміри та конфігурація «дірок-вбивць»Редагувати

Розміри та конфігурація «дірок-вбивць» істотно варіюються. Приміром, у замку Бодіам (Велика Британія) вони являють собою отвори в розетці і нервюрах склепіння, у той час, як у вежі Серрано фортеці Валенсія (Іспанія) над воротним проїздом передбачено досить великий простір з парапетом, відкритий всередину другого поверху воріт.

«Дірки-вбивці» в епоху СередньовіччяРедагувати

«Дірки-вбивці» були широко поширені в західно-європейської фортифікації епохи Високого і Пізнього Середньовіччя, а також Ренесансу. Іноді за такі «дірки» приймають отвори, призначені для ланцюгів підйомних механізмів ворітних решіток, колись розташованих над ворітною аркою, але згодом демонтованих.

ПриміткиРедагувати

  1. Габайдуллин, 2003, с. 43.
  2. Castle Architecture. www.castlesandmanorhouses.com (англ.). Архів оригіналу за 1 травня 2011. Процитовано 7 квітня 2011.  (англ.)

ЛітератураРедагувати

  • Габайдуллин А.М. Фортификационный словарь. — Институт истории АН РТ, 2003. — 104 с. — 500 прим. — ISBN 5-94981-029-5.

ПосиланняРедагувати