Діонісій II Константинопольський
Діонісій II — патріарх Константинопольський з 1546 по 1556 рік.
| Діонісій II Константинопольський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
15 століття Константинополь |
| Помер |
липень 1556 Константинополь |
| Діяльність | священник |
| Посада | Константинопольський патріархат |
| Конфесія | православ'я |
Він народився в Галаті в Константинополі, звідси його прізвисько «Галатіанос» або «Галатіотіс». Патріархом Феолептом висвячений у сан клірика. Пізніше, близько 1540 року, він був обраний митрополитом Нікомодеї. Після смерті Патріарха Єремії I був скликаний Синод під головуванням Єрусалимського Патріарха Германа, який вирішив віднині обирати Патріарха з Синоду Митрополитів «Сходу, Заходу та Пелопоннесу». Незважаючи на це та без дотримання цієї процедури[1], 17 квітня 1546 року Діонісія було обрано Вселенським патріархом за підтримки галатів[2].
Намагаючись поліпшити фінансове становище Церкви, він висвятив свого друга Митрофана на митрополита Кесарії і відправив його до Риму[3] і Венеції для збору коштів і контактів[4]. Але він вступив у спілкування з папою Павлом III, що викликало великі протести та заворушення, як проти Митрофана, так і проти патріарха Діонісія, який його послав[5]. Епізоди були спровоковані, і в листопаді 1547 року були викликані первосвященики та чиновники, які відмовилися від обох[3].
Щоб залишитися на троні після цих подій, Діонісій збільшив суму, надану патріархами султану[3]. Таким чином, незважаючи на реакцію, викликану цією акцією, він залишався за підтримки султана[6] на троні до липня 1556 року, коли його вбили ножем у храмі. Його поховали в монастирі Камаріотісса в Халках, який він сам відремонтував[7].
Примітки ред.
- ↑ Κοµνηνός Υψηλάντης, 1870.
- ↑ Ζαχαριάδου, 1996.
- ↑ а б в Παπαδόπουλος, 1925.
- ↑ Πανώτης, 2008.
- ↑ Janin, 1956.
- ↑ Frazee, 2006.
- ↑ Σιδηράς, Ιωάννης. Παναγία Καμμαριώτισσα. Φως Φαναρίου. Процитовано 14 Απριλίου 2021.
Джерела ред.
- Вселенський Патріархат Αρχειοθετήθηκε
- Енциклопедія великого еллінізму
- Προκόπιος Τσιμάνης (1981). Από υψηλή σκοπιά οι Πατριάρχαι Κωνσταντινουπόλεως, τόμ. Α΄. с. 136—139.
- Κοµνηνός Υψηλάντης, Αθανάσιος (1870). Εκκλησιαστικών και πολιτικών των εις δώδεκα, Βιβλίον Η, Θ΄και Ι΄ ήτοι Τα µετά την Άλωσιν (1453-1789), (Εκ χειρογράφου της ιεράς µονής του Σινά). Κωνσταντινούπολη: εκδιδόντος Αρχιµ. Γερµανού Αφθονίδου Σιναΐτου.
- Ζαχαριάδου, Ελισάβετ Α. (1996). Δέκα τουρκικά έγγραφα για την Μεγάλη Εκκλησία (1483-1567) (PDF). Αθήνα: Εθνικό Ίδρυμα Ερευνών, Ινστιτούτο Βυζαντινών Ερευνών. ISBN 960-7094-69-7.
- Παπαδόπουλος, Χρυσόστομος (1925). Σχέσεις Ὀρθοδόξων καὶ Λατίνων κατὰ τὸν ΙΣΤ´ αἰῶνα (PDF). Περιοδικό «Θεολογία». Εκκλησία της Ελλάδος.
- Πανώτης, Αριστείδης (2008). Το Συνοδικόν της εν Ελλάδι Εκκλησίας. Т. A. Εκδόσεις Σταμούλη. ISBN 978-960-8116-17-7.
- R. Janin (1956). «Константинополь, патріархат грец.» Dictionnaire d'histoire et de geographie ecclesiastiques . 13 . Париж: Летузі та Ане.
- Frazee, Charles (2006). Catholics and sultans : the church and the Ottoman Empire, 1453-1923. London: Cambridge University Press. ISBN 0-521-02700-4.
Бібліографія ред.
- Ζαχαριάδου Ελισάβετ Α., Η πατριαρχεία του Διονυσίου Β΄ σε μία παραλλαγή του Ψευδο-Δωροθέου, Θησαυρίσματα / Thesaurismata, τομ. 1 (1962), σελ. 142—161