Дідович Петро Миколайович

Дідович Петро Миколайович (23 жовтня 1935(19351023), с. Голубичі — 26 вересня 2010, Чернігів) — український письменник, журналіст. Член НСПУ (1987). Лауреат обласної літературної премії імені Михайла Коцюбинського (2003).

БіографіяРедагувати

Народився 23 жовтня 1935 року в с. Голубичі Ріпкинського району Чернігівської області.

У 1943 р. коли село звільнили від гітлерівської окупації, пішов у Голубицьку початкову школу. З п'ятого класу продовжував навчання у Церковищанській середній школі (нині Новоукраїнська) за кілька кілометрів від свого села, які доводилось щодень долати в будь-яку погоду. 1954-1957 рр. - служив в армії, спершу у Литві, а потім у Салянській напівпустелі в Азербайджані. Демобілізувавшись, кілька місяців працював учителем у Маслаківській початковій школі Ріпкінського р-у.[1]

У 1963 році закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка.

Працював науковим співробітником ЦДІА у Львові; від 1968 — у Чернігівській обласній телерадіокомпанії: пройшов шлях від кореспондента до генерального директора. 1996—2001 — заступник генерального директора.

Лауреат премії імені Михайла Коцюбинського за книгу "Буття зелене"[2], яка високо оцінена також і читачами[3] Його творчості дали високу оцінку Валерій Шевчук, Михайло Горинь і Станіслав Реп’ях.  

Помер 26 вересня 2010 року в Чернігові.

ТворчістьРедагувати

Дебютував оповіданням «937-й» у журналі «Зміна» (Київ, 1965, № 2). Автор збірок оповідань «Межі пам'яті» (1968), «Проміжний вузол» (1986, сюди увійшла також повість «Чорний привид»; обидві — Київ); повістей «Полювання по першому снігу…» (журнал «Київ», 1984, № 11), «Буття зелене» (2002), «Пригоди кота Мурзабея» (2005; обидві — Чернігів); автобіографічного роману-есе «Жар і попіл» (журнал «Дзвін», 2005, № 3—6).

Твори Петра Дідовича відзначаються гостротою сюжету, напруженістю діалогів, ліризмом, психологізмом і правдивістю, водночас письменник уникав різких сюжетних змін, писав навмисно буденно.

Після смерті письменника побачили світ кілька його книг із серії «Кросна долі»[4].

ТвориРедагувати

  • «Межі пам'яті» (1968)
  • «Проміжний вузол» (1986)
  • «Буття зелене» (2002)
  • «Пригоди кота Мурзабея» (2005)
  • «Кросна долі» (2010)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати