Дівчина, що стоїть на колінах (етюд)
Етюд «Дівчина, що стоїть на колінах» для «Покладення до гробу» (італ. Studio di una donna nuda inginocchiata) — це малюнок італійського художника та скульптора Мікеланджело, створений близько 1500—1501 років, зберігається у Луврі.
 | |
| Творець: | Мікеланджело Буонарроті |
|---|---|
| Час створення: | 1500 |
| Висота: | 0,267 м |
| Ширина: | 0,153 м |
| Матеріал: | black chalkd, чорнило і Сангіна |
| Техніка: | highlight[d] і pen drawingd |
| Жанр: | ню |
| Зберігається: | Q115788118? |
| Музей: | Відділ гравюр і малюнків музею Луврd |
Історія та опис ред.
_(cropped).jpg)
Роботу створено чорною крейдою, пером, чорнилом і білим виділенням, на рожевому підготовленому (кольоровому) папері розміром 26,6 см х 15,1 см. Це етюд фігури, зроблений як підготовчий малюнок до його картини «Покладення до гробу», і єдиний збережений етюд Мікеланджело, який, ймовірно, був зроблений з оголеної жіночої моделі[1]. Це також може бути найранішим європейським малюнком оголеної жіночої моделі[1].
Фігура на малюнку зображує жінку, яка сидить унизу ліворуч на передньому плані «Покладення до гробу». У етюді вже включені певні наративні деталі, такі як цвяхи хреста, які вона тримала в лівій руці, і терновий вінець у правій. Хоча атрибуція малюнка була під сумнівом, її визнано автентичною[1][2]. Детальність зображення заплетеного волосся свідчить про те, що малюнок виконано з натури — з моделі молодої дівчини[2]. Малюнок зроблений у три етапи: спочатку його злегка нанесли чорною крейдою, потім пройшлися пером і світлим бістром і, нарешті, повністю промальовували більш тонким пером і темнішим чорнилом[3]. Рідкісним для малюнків Мікеланджело є рожева основа[3], у цьому випадку її досягнули шляхом розтирання подрібненої червоної крейди на папір[4].
Оскільки використання оголених жіночих моделей було суперечливим, таких малюнків зроблено відносно мало аж до XVII століття, коли почалися академічні заняття з малювання[1]. До цього хлопчики або молоді чоловіки, як правило, підмайстри студії, використовувалися як моделі для фігур обох статей, що іноді досить очевидно. Винятки з епохи італійського Відродження включають Рафаеля, який малював оголені малюнки, мабуть, своєї коханки, і Лоренцо Лотто, який записав у своїй книзі, що використовував жінок з поганою репутацією як моделей[1]. У Флоренції Мікеланджело та Рафаель започаткували практику малювання оголеного тіла перед тим, як малювати повністю одягнену фігуру, щоб краще зрозуміти структуру тіла під одягом[1].
Виноски ред.
Посилання ред.
- Chapman, Hugo. Michelangelo drawings: closer to the master, 2005. New Haven, Yale University Press.
- Dunkerton, Jill, et al. Dürer to Veronese: Sixteenth-Century Painting in the National Gallery, 1999. New Haven and London, Yale University Press. ISBN 0-300-07220-1
- Hirst, Michael. Michelangelo and his drawings, 1996. Yale University Press.