Відкрити головне меню

Людми́ла Іллі́вна Дібро́ва (нар. 28 грудня 1921, Косівка[1], УСРР — пом. 30 квітня 2014, Олександрія, Україна) — учасниця підпільно-партизанського руху під час Другої Світової війни, кавалер орденів Вітчизняної війни I та II ступенів, ордена «За мужність» III ступеня та 16 медалей. Почесний громадянин Олександрії (2011)[2], почесний громадянин Старої Тури (1964). Донька ватажка радянського партизанського руху на території України та Словаччини Іллі Діброви.

Людмила Іллівна Діброва
Dibrova li.jpg
Загальна інформація
Народження 28 грудня 1921(1921-12-28)
Косівка[1], УСРР
Смерть 30 квітня 2014(2014-04-30) (92 роки)
Олександрія, Україна
°Серцева недостатність
Військова служба
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ Партизанський рух
Війни / битви Друга Світова війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Під час Другої Світової війни Людмила Діброва була зв'язковою у підпільно-партизанському з'єднанні імені Ворошилова, яким командував її батько Ілля Діброва. Брала участь у боях радянсько-німецької війни. Нагороджена трьома бойовими орденами (орден «За мужність» III ступеня та ордени Вітчизняної війни I та II ступенів) та 16 медалями. У 1964 році Людмилі Діброві було вручено диплом «Почесного громадянина міста Стара Тура» (Чехословаччина).

Після війни протягом 20 років працювала на Олександрійському заводі підйомно-транспортного обладнання, згодом обіймала посаду в апараті виробничого об'єднання «Олександріявугілля». З 1987 року була членом Організації ветеранів України. Займалася громадською діяльністю, протягом 12 років була депутатом Олександрійської міської Ради, протягом 14 років — народним засідателем в суді. Окрім того, Людмила Іллівна навіть у поважному віці брала участь у патріотичному вихованні молоді та фестивалях народної творчості в різних містах України, де була неодноразово нагороджена дипломами.

Наприкінці життя Людмила Діброва тяжко хворіла, мала проблеми з серцем. 30 квітня 2014 року на 93-му році життя її не стало. Лікарі встановили діагноз «серцева недостатність»[3].

Нагороди та відзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Згідно з сайтом http://www.podvignaroda.ru/. За іншою інформацією народилася в Олександрії.
  2. а б Почесним громадянином Олександрії стала колишня підпільниця-партизанка. «Novosti.kr.ua». Архів оригіналу за 4 травень 2014. Процитовано 4 травня 2014. 
  3. Умерла Почетный гражданин Александрии Людмила Диброва (рос.). «Правдоруб». Архів оригіналу за 4 травень 2014. Процитовано 4 травня 2014. 
  4. Згідно з сайтом http://www.podvignaroda.ru/. № нагородного документа: 175, дата нагородного документа: 06.11.1985, номер запису в базі даних: 1515112926.

ПосиланняРедагувати