Відкрити головне меню

Сергі́й Сергі́йович Дяче́нко (нар. 14 квітня 1945) — український письменник-фантаст [2], сценарист. У минулому — вчений-психіатр і генетик. Працює у співавторстві зі своєю дружиною Мариною Дяченко. Пише російською мовою.

Сергій Сергійович Дяченко
Serhiy Dyachenko - MIBF 2011 - 3.jpg
Сергій Дяченко на Московській Міжнародній Книжковій Виставці-Ярмарку 2011
Народився 14 квітня 1945(1945-04-14) (74 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство Україна Україна
Національність Українець
Діяльність письменник, письменник-фантаст, лікар-письменник, психіатр, сценарист, прозаїк
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Мова творів російська
Напрямок фантастика, сценаристика
Жанр фентезі, фантастика жахів, соціальна фантастика
Членство Спілка письменників СРСР
У шлюбі з Дяченко Марина Юріївна[1]
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1987
Див. також Дяченки Марина та Сергій

БіографіяРедагувати

Сергій Дяченко народився 14 квітня 1945 року у Києві. Син видатного українського мікробіолога, професора Сергія Степановича Дяченко. У 1966 році закінчив Київський медичний інститут, працював лікарем-психіатром. Кандидат біологічних наук[3]. 1989 року закінчив сценарний факультет ВДІКу. Член Союзу кінематографістів СРСР з 1987 року, Союзу письменників СРСР з 1983 року[4]. Лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка 1987 року разом з А. Д. Борсюком (режисером), О. І. Фроловим (оператором) за повнометражний науково-популярний фільм «Зірка Вавилова» Київської кіностудії науково-популярних фільмів[5]. Автор кіносценаріїв до фільмів: «Микола Вавилов», «Голод-33», «Гетьманські клейноди», «Генетика і ми», «Природи міцні затвори», «Совість у білому халаті», «Академік Беляев», «Зірка Вавилова» та ін. До 2009 року жив і працював у Києві, потім переїхав до Москви. У 2013 році разом з дружиною Мариною переїхали з Росії у США та відтоді проживають у штаті Каліфорнія.[6][7]

На загальноєвропейській конференції фантастів «Єврокон-2005» в Глазго разом з Мариною Дяченко визнаний найкращим письменником-фантастом Європи[8]. У співавторстві з нею написав 25 романів, десятки повістей та оповідань, кілька дитячих книжок (детальніше — див. Марина та Сергій Дяченки).

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати