Відкрити головне меню

Дяків

село в Україні, в Берездівській сільській територіальній громаді Славутського району Хмельницької області.

Дяків — село в Україні, в Берездівській сільській територіальній громаді Славутського району Хмельницької області. Орган місцевого самоврядування — Дяківська сільська рада

село Дяків
Dyakiv gerb.png Dyakiv prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Славутський
Громада Берездівська сільська громада
Код КОАТУУ 6823982701
Основні дані
Засноване 1396
Населення 470
Площа 2,18 км²
Густота населення 215,6 осіб/км²
Поштовий індекс 30057
Телефонний код +380 3842
Географічні дані
Географічні координати 50°27′30″ пн. ш. 27°01′50″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
213 м
Місцева влада
Адреса ради 30057, Хмельницька обл., Славутський р-н, с. Дяків, тел. 54-7-23
Карта
Дяків. Карта розташування: Україна
Дяків
Дяків
Дяків. Карта розташування: Хмельницька область
Дяків
Дяків
Мапа

З 1964 по 1995 р — Жовтневе. Розташоване на річці Жарисі, за 27 км від районного центру та 25 км від залізничної станції, на дорозі Славута — Берездів.

Поблизу села в розкопаних курганах знайдені знаряддя праці доби бронзи.

ІсторіяРедагувати

Село під назвою Дякове (або в документах „Дяков") у 1396 році було надане великим князем Вітовтом князеві Федорові Даниловичу Острозькому[1]. У 15 столітті перейшло до князів Заславських, а з 1539 року, у власності Іллі Острозького. Врешті перейшло разом з іншими селами до Любомирських, а від них до Сангушків.

В 1887 році в селі 158 будинків і 900 жителів, дерев'яна церква відкрита у 1794 році, церковно-приходська школа у 1860 році.

Відносилось до Жуківської волості, Заславського повіту, було його крайньою північною точкою.

У 1930 році почались репресії проти селянства, а саме було прийнято,так званий «Пленум Дяківської сільради» 1 березня 1930 року, обговоривши питання про вилучення «соціально-шкідливого елементу» із сільгоспартілі імені Будьонного постановив: «вилучити із села 32 особи – всі куркулі чи середняки». Сюди ж віднесли і церковного старосту Черуса Івана Дем'яновича.

Потім тут містилася центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму», який обробляв 1,8 тис. га орної землі, вирощував зернові культури, цукрові буряки, відгодовував м'ясо-молочну худобу.

З 1964 до 1995 року носило назву Жовтневе.

СполученняРедагувати

Археологічні знахідкиРедагувати

Поблизу села в розкопаних курганах знай дені знаряддя праці і зброя доби бронзи, а також поховання комарівської та тшцінецької культур.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати