Дутко Ольга Михайлівна
О́льга Миха́йлівна Дутко́ (чеськ. Olga Dutková, у шлюбі Туркиняк; 3 липня 1910, Новоселиця, зараз Ужгородський район, Закарпатська область — 5 травня 2004, Прага) — українська освітня, громадська і мистецька діячка, хоровий диригент, композитор, педагог, музикознавець, театральний режисер. Доктор філософії. Керівниця багатьох українських і чеських хорових колективів у Чехії та Словаччині. Лауреат 1-ї премії Фестивалю слов'янської церковної музики (1991). Племінниця президента Карпатської України Августина Волошина.
Ольга Михайлівна Дутко | |
---|---|
![]() | |
Основна інформація | |
Дата народження | 3 липня 1910[1][2][…] ![]() |
Місце народження | Новоселиця[4] ![]() |
Дата смерті | 5 травня 2004[1][3] (93 роки) або 4 травня 2004[5] (93 роки) ![]() |
Місце смерті | Прага, Чехія[5] ![]() |
Поховання | Orthodox cemetery in Pragued[1] і Ольшанський цвинтар[3] ![]() |
Громадянство | Чехословаччина |
Професія | Диригент, педагог, музикант |
Освіта | Празька консерваторія, Факультет мистецтв Карлового університету, Львівська національна музична академія імені Миколи Лисенка і Карлів університет ![]() |
Жанр | Хор |
![]() |
Біографія
ред.Народилась 3 липня 1910 року у селі Новоселиця (зараз Ужгородський район, Закарпатська область) в родині священника Михайла Дутка[6]. Її батько довгий час був парохом у селі Невицьке неподалік Ужгорода та професором Ужгородської духовної семінарії. Мати Ольги була сестрою Августина Волошина, майбутнього президента Карпатської України. З дитинства Ольга виховувалася в родині Августина та Елеонори Волошиних, в яких не було власних дітей. У батьків, які були великими шанувальниками музики, навчалася гри на скрипці, фортепіано та цимбалах. Згодом відвідувала приватну музичну школу Софії Дністрянської, в якій здобула основи гри на фортепіано та навчалась у Львівському вищому музичному інституті імені М. Лисенка[7].
Після закінчення учительської семінарії в Ужгороді у 1934 році почала працювати вчителькою початкових класів у школах Закарпаття. Одружилась, народила двох дітей і активно займалась громадською діяльністю. Восени 1938 року переселилася в Хуст. 1939 року, після окупації Карпатської України, заарештована угорською владою як племінниця Августина Волошина та відправлена в табір Шаморин, звідки їй вдалося втекти в Хорватію, потім у Прагу[8].
1943 року вступила до Празької консерваторії, де вивчала гру на фортепіано (клас професора Вацлава Полівки), диригування (клас професорів Алойза Кліми й Богуслава Шпідри) та композицію (клас професорів Е. Гули й Б. Шпідри). У 1946—1952 роках навчалася на відділах славістики й музикології на філософському факультеті Карлового університету (викладачі Ян Мукаржовський, Зденєк Неєдлі, Йозеф Гуттер, Антонін Сихра). У квітні 1953 року захистила докторську дисертацію «Генеза закарпатоукраїнської пісні» і здобула науковий ступінь доктора філософії[6].
По закінченню університету переїхала на Пряшівщину, де очолила Український ансамбль пісні і танцю в Меджилабірцях та Пряшеві (пізніше він змінив назву на Піддуклянський український народний ансамбль) і стала його першим диригентом. Через два роки її, як племінницю Августина Волошина і активну громадську діячку, комуністична влада вигнала з Пряшівщини.
Після повернення в Чехію викладала музику в середніх школах, працювала на Театральному факультеті Празької академії музичних мистецтв (Divadelní fakulta Akademie múzických umění v Praze, DAMU) і у Празькій консерваторії.
Керувала кількома хоровими колективами, зокрема Українським хором у Празі (1949—1952, 1956—1958), хором Українського народного театру у Пряшеві. З 1958 по 1964 роки була художнім керівником та диригентом камерного ансамблю при Будинку культури в Карлових Варах.
У 1957 році заснувала мішаний камерний хор Collegium musicae slavicae Praga при Слов'янському інституті Чехословацької академії наук у Празі, згодом відомий як Byzantion («Візантіон»), яким керувала до 1996 року. Учасниками хору були професійні співаки та музиканти. Хор виконував старовинну церковну музику візантійського обряду, спочатку церковнослов'янську, відновлену за стародруками в її первісному звучанні, згодом репертуар поширився на грецьку, вірменську та інші культури. Ольга Дутко переробила для хору деякі українські народні пісні та різдвяні колядки з України, Польщі, Угорщини та Швеції. До репертуару хору входять твори Ольги Дутко. Хор успішно виступав у Чехії, Словаччині та у різних європейських країнах[9][10].
У 1969—1971 роках на запрошення Союзу русинів і українців у Хорватії керувала музично-співацькими колективами у Вуковарі, Петровцях та Загребі, з якими підготовила кілька концертів світської і духовної музики. Поставила кілька театральних вистав, зокрема п’єси М. Старицького «Сорочинський ярмарок» та «Наталка Полтавка» І. Котляревського. .
Написала музику до драматичної поеми «Скам’янілі серця» Василя Ґренджі-Донського (1970), яку поставив Самодіяльний український театр імені Тараса Шевченка у Братиславі.
Ольга Дутко вела активну громадську діяльність. Після Празької весни 1968 року разом зі своїм чоловіком о. Борисом Туркиняком долучилися до акцій відновлення діяльності Греко-католицької церкви. Після Оксамитової революції 1989 року багато зусиль доклала до реабілітації її дядька Августина Волошина, замученого більшовиками у 1945 році в московській тюрмі. Як єдиний законний спадкоємець Волошина, хотіла повернути його празьку оселю, конфісковану комуністичною владою, і передати її Посольству України в Празі. На жаль, судові позови, в тому числі до Міжнародного суду в Страсбурзі, були безуспішними[6].
Ольга Дутко померла в Празі 5 травня 2004 року і була похована 10 травня на православній ділянці Ольшанського цвинтаря у спільній могилі з чоловіком Борисом Туркиняком та символічній могилі її дядька Августина Волошина (1874—1945), президента Карпатської України, справжнє місце поховання якого невідоме.
Література
ред.- М. Мушинка, Б. Сюта. Дутко Ольга Михайлівна // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 673.
Примітки
ред.- ↑ а б в https://cs.billiongraves.international/grave/Olga-Dutkov%C3%A1-Turki%C5%88%C3%A1kov%C3%A1/18318650
- ↑ Evidence zájmových osob StB
- ↑ а б в BillionGraves — 2011.
- ↑ Енциклопедія сучасної України — Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — ISBN 966-02-2075-8
- ↑ а б Українська музична енциклопедія — Київ: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України.
- ↑ а б в Мушинка, Микола (2004). Нехай легкою буде вам чеська земля... (PDF). Пороги. с. 4.
- ↑ М. Мушинка, Б. Сюта. Дутко Ольга Михайлівна // Українська музична енциклопедія. Т. 1: [А – Д] / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2006. — С. 673.
- ↑ Мушинка, М. І. (2008). Дутко Ольга Михайлівна. Енциклопедія Сучасної України (укр.). Процитовано 16 грудня 2024.
- ↑ Festival der geistlichen Musik – Šumava-Bayerischer Wald. fdh.sumavanet.cz. Процитовано 18 грудня 2024.
- ↑ Byzantion - About the choir. www.byzantion.cz. Процитовано 18 грудня 2024.