Дунін зі Скшинського
Домінік Дунін (Донин) зі Скшинського гербу Лебідь (нар. бл. 1370 — пом. 22 липня 1418) — польський шляхтич, державний і церковний діяч Королівства Польського.
Домінік Дунін зі Скшинського | |
---|---|
пол. Dominik Dunin (Donin) ze Skrzyńska | |
![]() родовий герб Лебідь родини Дуніних | |
підканцлер коронний | |
1412 — 1418 | |
Монарх | Владислав II Ягайло |
Попередник | Миколай Тромба |
Наступник | Ян Шафранєц |
Народився | 1370 ![]() |
Помер | 22 липня 1418[1][2] ![]() |
Відомий як | політик, католицький священник ![]() |
Країна | ![]() ![]() |
Батько | Анджей Жешоткоd ![]() |
Релігія | католицька церква ![]() |
Життєпис
ред.Він був першим з роду, хто називався Дуніним. За однією з версій, саме від його імені Домінік (Донин пол. Donyn de Vylka, 1400) і походить це прізвище[3]. Хоча, у різних документах він названий різними іменами: Миколаєм (1404 і 1409)[4], Домініком (лат. Dominicus Andree de Skizino — у 4 буллах від 1410, 1414 і 1417 років); у цей же час згадується Ян, підканцлер з такою ж гідністю, як і Донин (краківський декан), Каспер Несецький врешті називає його Петром. Найімовірніше, звали його Домініком, інші імена були помилково записані у документах або стосувалися його попередника Миколая Тромби та наступника Яна Шафранєца на посаді підканцлера[5].
Народився близько 1370 року. Батько — Анджей званий Жешотком зі Скшинського (пом. 1413/1414), маршалок княжого двору і підкоморій сохачевський, мати — Збіґнєва з Бжезя[3], донька Збіґнєва з Бжезя, представниця родини Лянцкоронських. Мав рідних братів Кристина та Анджея, а також Мецлава та Миколая від іншого шлюбу батька та Беняша, Павла, Лутоша і Вєруша від іншого шлюбу матері.
Кар'єра
ред.Домінік користувався протекцією свого діда Збіґнєва з Бжезя, впливового державного діяча, великого маршалка коронного[6].
Церковна кар'єра
ред.Був каноніком сандомирським, влоцлавецьким, краківським, ґнєзненським, познаньським і крушвицьким, кустошем сандомирським[3], плебаном клодавським, деканом краківським (1415)[4]. Король Владислав II Ягайло подавав його кандидатуру на посаду єпископа познанського[7].
Політична кар'єра
ред.З 1404 року був писарем королівської канцелярії. 1412 року став підканцлером Королівства Польського. 1414 року був протонотаріусом апостольським. За його каденції усталився офіційний титул підканцлерів латиною vicecancellarius regni Poloniae. Брав участь у багатьох дипломатичних місіях і переговорах від імені короля, а саме 1409 року з Тевтонським орденом, 1410 року з Богемією[3].
Примітки
ред.- ↑ Sejm-Wielki.pl — 2002.
- ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 106. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
- ↑ а б в г Seweryn Uruski, Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. T.3: «Czel-Eyw». Warszawa, 1906, s. 294.
- ↑ а б Stanisław Karwowski, Piotr Włostowicz i Duninowie, Poznań, 1914, s. 87.
- ↑ Stanisław Karwowski, Piotr Włostowicz i Duninowie, Poznań, 1914, s. 88.
- ↑ Lechosław Wąsik, Uczestnicy wojny w 1410 roku związani z regionem radomskim. Klub Inteligencji Katolickiej im. Stefana Kardynała Wyszyńskiego w Radomiu. Архів оригіналу за 9 травня 2021. Процитовано 5 червня 2022.
- ↑ Kasper Niesiecki, Herbarz polski Kaspra Niesieckiego powiększony dodatkami z późniejszych autorów, rękopismów, dowodów urzędowych i wydany przez Jana Nep. Bobrowicza. T. 3., s. 438.
Література
ред.- Polski Słownik Biograficzny, Т. 5, s. 471.