Відкрити головне меню

Страт́егія Європ́ейського Со́юзу для Дун́айського регі́ону (Дун́айська страт́егія, англ. EU Strategy for the Danube Region) — довгострокова політика Європейського Союзу щодо вирішення проблем Дунайського макрорегіону. Прийнята Єврокомісією 8 грудня 2011 року, у 2011 році підтримана Європарламентом та Радою ЄС. Розроблена з урахуванням досвіду Балтійської стратегії (стала можливою завдяки позитивним результатам реалізації останньої).

Зміст

Загальні положенняРедагувати

ЗавданняРедагувати

Згідно стратегії, 14 країн басейну ріки Дунай до 2020 року повинні реалізувати близько 200 проектів, пов'язаних із чотирма основними напрямками:

  • захист довкілля в Дунайському регіоні (відновлення якості води, контроль екологічних ризиків, збереження ландшафту і біорізноманіття);
  • сприяння процвітанню (розвиток «суспільства знань» за допомогою наукових досліджень освіти і інформаційних технологій, підтримка конкурентоспроможності підприємств шляхом розвитку кластерів і комплексів, вкладення коштів у розвиток знань і навичок співробітників);
  • зміцнення позицій Дунайського регіону (зокрема досягнення політичної стабільності в регіоні, спільна робота для забезпечення безпеки, боротьба зі злочинністю).

ПринципиРедагувати

  1. Відсутність зайвих бюрократичних інститутів. Проекти в рамках Стратегії реалізуються із залученням вже існуючих європейських інститутів відповідними міністерствами країн Дунайського макрорегіону. Особлива увага акцентується на посиленні ефективності двосторонніх міждержавних стосунків.
  2. Відсутність додаткових фінансових асигнувань. Вітається раціональне використання наявних асигнувань і програм (близько 100 мільярдів євро до 2013 року).
  3. Відсутність спеціального європейського законодавства. Єврокомісія мінімізувала власний вплив виконання Стратегії, обмежившись суто координаційною функцією. Відповідальність за реалізацію Дунайської стратегії взяли на себе країни макрорегіону, розподіливши між собою пріоритетні напрямки.

УчасникиРедагувати

До роботи в рамках Дунайської стратегії долучені 8 країн-членів ЄС (Німеччина, Австрія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Болгарія, Румунія, Словенія) і 6 країн, що не входять до його складу (Хорватія, Боснія і Герцеговина, Сербія, Чорногорія, Молдова, Україна).

Дунайська стратегія і УкраїнаРедагувати

Українська частина Дунайського регіону охоплює площу 68,1 тис. кв. км із загальною чисельністю населення 5,9 млн. чоловік і представлена чотирма областями – Одеською, Івано-Франківською, Чернівецькою та Закарпатською. Всі вони є прикордонними, мають істотні природно-кліматичні і ландшафтні особливості, характеризуються наявністю компактних етнічних анклавів.

З метою зміцнення економічного, науково-технічного, інвестиційного, туристичного та культурного потенціалу українських регіонів вздовж Дунаю підписано Меморандум про співробітництво в рамках Стратегії ЄС для Дунайського регіону.

З 2015 року вони активно залучаються до євроінтеграційних процесів, транскордонних та регіональних програм як партнери по Асоціації органів місцевого самоврядування «Стратегія ЄС для Дунайського регіону» (директор – Маслов Юрій Костянтинович).

У 2017 році Одеська обласна рада затвердила Перспективний план заходів щодо імплементації на території Одеської області Стратегії ЄС для Дунайського регіону[1].

З метою вчасного виявлення та розв’язання екологічних проблем у басейні Дунаю та суміжних з ним територій і водойм, досягнення безпечного стану довкілля шляхом моніторингу стану води, ґрунту та повітря, створено Центр сталого розвитку та екологічних досліджень Дунайського регіону[2].

30 січня 2013 року координатором діяльності України в реалізації Стратегії ЄС для Дунайського регіону призначено першого заступника міністра економічного розвитку і торгівлі України Анатолія Максюту[3].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати