Дудченко Олександр Олександрович
Олекса́ндр Олекса́ндрович Ду́дченко (23 березня 1988, Бориспіль, Київська область — 19 липня 2014, Маринівка, Шахтарський район, Донецька область) — український військовик, старший солдат 1-ї роти 1-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Лицар ордену «За мужність».
| Олександр Дудченко | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
23 березня 1988 Бориспіль, Київська область | |
| Смерть |
19 липня 2014 (26 років) Маринівка, Шахтарський район | |
| Поховання | Бориспіль | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Олександр Дудченко народився 23 березня 1988 року в місті Бориспіль. Закінчив НВК «Гімназія «Перспектива» у Борисполі. Відслужив строкову службу, повернувся до Борисполя, працював. Учасник «Євромайдану». Пішов на фронт добровольцем.
Обставини загибелі ред.
Зник безвісти 19 липня 2014 року поблизу прикордонного села Маринівка (Шахтарський район), де БМП потрапила у засідку. Рятуючись від обстрілу, четверо хлопців зіскочили з БМП, двох з них знайшли пораненими, про Олександра Дудченка та Олександра Дзеха нічого не відомо. Російські терористи в соцмережах повідомляли про обстріл БМП 72-ї ОМБр і заявили, що одного українського військовослужбовця вбили й одного взяли у полон. Станом на вересень 2014 була інформація, що Дудченко перебуває у полоні. Поховання виявлене на території, що контролюється терористами, завдяки діяльності управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ, у квітні 2017 року. Упізнаний за експертизою ДНК.
1 липня 2017 року похований на Алеї Слави Рогозівського цвинтаря міста Бориспіль[1][2][3][4]. Залишилися батьки та сестра[5].
Нагороди ред.
- Орден «За мужність» III ступеня — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, 11 жовтня 2017 року (посмертно)[6]. Нагороду отримала мати Олександра Дудченка[7].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Розшукується безвісти зниклий військовослужбовець. Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
- ↑ Дудченко Олександр Олександрович (пошук). Архів оригіналу за 14 жовтня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
- ↑ Бориспільця, зниклого безвісти у зоні АТО, опізнали за ДНК. Прощання відбудеться 1 липня. Архів оригіналу за 9 листопада 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
- ↑ В суботу, 1 липня, у Борисполі поховали бійця 72-ї окремої механізованої бригади Збройних Сил України Олександра Дудченка
- ↑ Похорон Героя Олександра Олександровича Дудченка. Архів оригіналу за 9 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
- ↑ Указ Президента України. Про відзначення державними нагородами України № 318/2017 від 11 жовтня 2017 року. Архів оригіналу за 4 грудня 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
- ↑ Нагородили героя. Архів оригіналу за 30 листопада 2017. Процитовано 1 грудня 2017.
Посилання ред.
- Через 3 роки опізнали бійця АТО, який помер у полоні терористів [Архівовано 24 лютого 2022 у Wayback Machine.]
- Олександр пішов назавжди Героєм [Архівовано 4 грудня 2017 у Wayback Machine.]
- Дудченко Олександр Олександрович [Архівовано 14 жовтня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |