Відкрити головне меню

Наум Іпатійович (Гнатович) Дубовий (* 1875 — † 1941) — український радянський партійний і військовий діяч.

Дубовий Наум Іпатійович
Дубовий Наум Іпатійович.jpg
Народився 1875(1875)
Чмирівка, Чигиринський повіт Київська губернія
Помер 1941(1941)
Казахстан
Діяльність радянський партійний і військовий діяч
Партія РСДРП
У шлюбі з Євфросинія Данилівна
Діти син Дубовий Іван Наумович

Зміст

БіографіяРедагувати

Наум Дубовий народився на хуторі Чмирівка Чигиринського повіту Київської губернії (нині Черкаська область, Чигиринський район) у родині селянина та наймитки.

Працював в поміщицьких економіях доти, служив в армії, після повернення вступив паровозним кочегаром на Донецьку залізницю.

З початку XX сторіччя працює на шахатах Донбасу. Там же в 1903 році вступає до РСДРП(б). Був учасником Горлівського збройного повстання шахтарів у період першої російської революції. Декілька разів був заарештований і засланий, під час Першої світової війни працював на ртутних рудниках в Щербинівському районі. У 1916 році був одним з керівників Горлівсько-Щербинівського страйку. У 1917 очолював ради робітничих депутатів декількох рудників.

Після Лютневої революції — делегат березневої Всеросійської конференції Рад робочих та солдатських депутатів від Щербинівки. Конференція, на якій з доповіддю від більшовиків виступав Сталін, проходила у Петрограді з 27 по 31 березня 1917 року. Одночасно з цією подією відбувалась Всеросійська нарада партійних працівників, скликана бюро ЦК РСДРП(б). Одним із небагатьох, хто брав участь і в конференції, і у нараді був Наум Дубовий (від селища Неліпівка Бахмутського повіту Катеринославської губернії). Нарада, що розпочалася 28 березня, закінчилась на початку квітня. На ній Ленін проголосив свої Квітневі тези.

З грудня 1917 входить до складу Центрального штабу Червоної гвардії Донбасу. У 1918–1919 рр. воює на фронтах Громадянської війни, працює на різних військових посадах у 44-й дивізії, яку очолює його син — Дубовий Іван.

З 1920 — на керівній радянській і господарській роботі в Донбасі, очолював Волинську губернську (потім окружну) Контрольну Комісію — Робітничо-Селянську Інспекцію. З 1933 року — голова Спілки войовничих безвірників України. В 30-х роках проживав у Сочі, працював на посаді інспектора радянського контролю. Заарештований 4 травня 1938 року, як член сім'ї зрадника Батьківщини. Вирок — 5 років адміністративної висилки — відбував у Казахстані, де й помер в 1941 році.[1]

Сім'я та родичіРедагувати

 
Наум Іпатійович Дубовий з дружиною Євфросинією Данилівною і сином Іваном

Дружина Євфросинія Данилівна, син — Дубовий Іван Наумович.

ВиноскиРедагувати

  1. Павлодарська область, Горьковський район, село Качара. (Див. с. Качар Костанайської обл. та с. Качири Качирського району Павлодарської обл.)

ЛітератураРедагувати

  • Троцький Л. Д. «Сталінська школа фальсифікацій», «Граніт», Берлін: 1932
  • Ушета І. І. Стежками Холодного Яру. Київ, 1988, стор. 38.
  • Драбкина Е. Я. Баллада о большевистском подполье (рос.). — Москва : Детская литература, 1967. — С. 53.

ПосиланняРедагувати