Друль Орест Романович

український журналіст, редактор, громадський діяч

Орест Романович Друль (нар. 12 травня 1960) — український громадський діяч, журналіст, публіцист, політолог, аналітик, шеф-редактор Інтернет-проєкту «Західна аналітична група», головний редактор Інтернет-газети «Збруч». Заступник голови Політради Української Галицької партії[2]. Мешкає у Львові.

Друль Орест Романович
Народився12 травня 1960(1960-05-12) (65 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце проживанняЛьвів Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, прессекретар, політичний аналітик, публіцист Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьжурналістика[1], публіцистика[1], політичний аналізd[1] і редагування[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладЗбруч і Поступ (Львів) Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяУкраїнська Галицька партія Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зДруль Ганна Йосипівнаd Редагувати інформацію у Вікіданих

Біографія

ред.

1987—1990 — член редакції й один із авторів самвидавного альманаху «Євшан-зілля» (Львів).

1989—1990 — співпрацював із редакцією самвидавної газети «Поступ» (Львів).

Початок 1990-х рр. — один із авторів тижневика «Post-Поступ» (Львів), автор публікацій з економічної тематики.

1997—2006 — виконавчий директор Фонду розвитку Львівщини й Інституту розвитку міста (Львів).

1998—2002 — депутат Львівської міської ради.

1998—2002 — шеф-редактор газети «Поступ» (Львів).

2000 — після того, як у центрі Львова двоє етнічних росіян після дискусії на тему музичних смаків завдала тілесних ушкоджень, несумісних з життям, відомому українському композитору Ігорю Білозору, О.Друль ініціював у ЛМР ухвалення рішення про обмеження використання російської низькопробної попси у закладах торгівлі та громадського харчування Львова[3].

2004—2005 — головний редактор журналу «Місто. Поліс» та польськомовного журналу «Ukraїna».

2006—2007 — стратегічний директор Центру муніципального розвитку (Львів)[4].

2007 — шеф-редактор експериментальних проектів телекомпанії ТЕТ[5].

2007 — кандидат у народні депутати України за списком блоку «Наша Україна» — «Народна Самооборона» (№ 101), політтехнолог «Народної Самооборони»[5].

Учасник «Зарваницької ініціативи» й Унівської групи.

2012 — один із засновників Несторівської групи.

Тексти

ред.

Публіцистика

ред.

Політологія

ред.

Етнологія

ред.

Економіка

ред.

Франкознавство

ред.

Мовознавство

ред.

Філософія

ред.

Інтерв'ю

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  2. Презентація Української Галицької партії. Архів оригіналу за 17 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015.
  3. Bill May Ban Russian Pop in Lviv Cafes, by Simon Saradzhyan // The Moscow Times, Jun. 13 2000[недоступне посилання з серпня 2019]
  4. «Експерт України», аналітичний портал. Архів оригіналу за 7 січня 2014. Процитовано 12 травня 2013.
  5. а б Експрес Online, 23.08.2007[недоступне посилання з липня 2019]

Джерела

ред.