Відкрити головне меню

Друкарня Мамоничів — друкарня, заснована 1574 року у Вільно Петром Мстиславцем на кошти купців Мамоничів. Тут зокрема було опубліковано збірники законодавчих актів: «Литовський Статут», «Трибунал обивателям Великого князівства Литовського», конституції вальних сеймів.

Друкарня Мамоничів
Дата створення/заснування 1574
Засновник Петро Мстиславець
Держава Flag of Lithuania.svg Литва
Місцезнаходження
Замовник Мамоничі
CMNS: Друкарня Мамоничів на Вікісховищі
Шрифт друкарні Мамоничів

Зміст

ІсторіяРедагувати

Початок роботиРедагувати

 
Євангеліє. 1575 рік.

Друкарню було засновано в травні 1574 року у будинку Мамоничів та на їхні гроші[1]. Також матеріальну допомогу Мстиславцю надавали активні прихильники православ'я брати Зарецькі. Майно Мстиславця в друкарні не використовувалося[2].

1575 року тут вийшла друком перша книга — літургійне «Євангеліє Напрестольне», написане церковнослов'янською мовою. 1576 року було видано «Часослов» та «Псалтир». Видання були пишно оздоблені, надруковані на доброму папері, великим шрифтом, з орнаментом та гравюрами, прикрашені флористичними орнаментами[3].

Після того, як у 1576 році королем став затятий католик та покровитель єзуїтів Стефан Баторій, співпрацю між Мстиславцем та Мамоничами було припинено. Петро Мстиславець звернувся до суду: йому було присуджено все друкарське обладнання та 30 коп грошів, а Кузьмі Мамоничу — видані книги. Постанову суду так і не було виконано, а 1577 року суд повторив рішення, та ще й призначив штраф. Друкарню було опечатано, й вона не працювала[3].

Після МстиславцяРедагувати

 
Псалом 134 з Псалтиря (бл. 1600). Аркуш 204

1583 року діяльність друкарні було відновлено під керівництвом Кузьми Мамонича, його брата Луки та сина Кузьми Лева (Леона Кузьмича). Можливо, з ними співпрацював віленський друкар Василь Гарабурда, що видав 1582 року (або 1580) «Октоїх»[3]. У Мамоничів був власний «паперовий млин» у містечку Повильно поблизу Вільно[4].

13 березня 1586 року король Стефан Баторій видав Мамоничам привілей, який дозволяв друкувати та продавати слов'янські книги (підтверджений 16 квітня 1590 року)[1]. Для видання Литовського Статуту братами було викуплено Львівську друкарню Івана Федоровича[1].

До підписання Берестейської церковної унії 1596 року друкарня переважно обслуговувала потреби православних: братств, братських шкіл, церков, простих городян. Тут випускалися богословські та літургійні видання, книги для читання, публіцистичні твори, підручники, збірники законодавчих актів, видання правового характеру, конституції «вальних» сеймів, полемічні твори Іпатія Поцея[4].

З XVII століття друкарня видавали книги виключно для греко-католиків[3]. Друкарнею керував Леон Кузьмич Мамонич, ім'я якого у вихідний даних видань з'являється з 1609 року. Практично відсутність книг для православних свідчить про відсторонення Кузьми та Луки Мамоничів від справ та перехід управління друкарнею до Леона Кузьмича[3]. По смерті Кузьми 16 липня 1607 року друкарню успадкував Леон[4].

Усі видання вирізнялися якісним художнім оформленням. Художником та гравером Гринем Івановичем, який був учнем Івана Федоровича, для друкарні було виготовлено курсивні шрифти, використовувалися світські гравюри. Матеріали друкарні частково перейшли у власність Віленської Троїцької друкарні[4].

ВиданняРедагувати

Петра МстиславцаРедагувати

  • «Часослов» (1574 — близько 1576)
  • «Євангеліє» (1575)
  • «Псалтир» (1576)

МамоничівРедагувати

До 1623 року видано близько 85 видань (за іншими даними — 115[19]) церковнослов'янською, західноруською, латиною та польською мовами.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Кузьма Мамонич // Календарь истории Великого княжества Литовского.
  2. 400 лет русского книгопечатания. Москва: Наука, 1964.
  3. а б в г д 400 лет русского книгопечатания. Москва: Наука, 1964.
  4. а б в г Лев Мамонич — білоруський поет і книговидавець кінця XVI — початку XVII століть. Архів оригіналу за 27 грудень 2008. Процитовано 2 вересень 2015. 
  5. Шрифт скопійовано зі шрифту Мстиславця. 400 лет русского книгопечатания. Москва: Наука, 1964.
  6. Видання присвячене канцлерові Воловичу.
  7. Копія Псалтиру, виданого Іваном Федоровом у друкарню в Заблудові 1570 року.
  8. Переклад праці сербського автора XIV століття про вісім частин мови, складений за грецьким зразкам. У післямові сказано, що підручник виданий на прохання жителів Вільни.
  9. 1614 року вийшло видання польською мовою. Лев Мамонич — білоруський поет і книговидавець кінця XVI — початку XVII століть. Архівовано 27 December 2008[Дата не збігається] у Wayback Machine.
  10. 3 видання. Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. — Мінськ, 1986. № 23, № 25, № 39
  11. Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. — Мінськ, 1986. № 24
  12. Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. -Минск, 1986. № 26
  13. Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. — Мінськ, 1986. № 27, № 28
  14. 2 видання (з пагінацією та без пагінації). Голенченко Г. Я. Старопечатные кириллические издания // Книга Белоруссии, 1517—1917: Сводный каталог. — Мінськ, 1986. № 30, № 31
  15. VU leidiniai — Пам'ятка книжкової культури старовірів Даугавпілського р-н. Архів оригіналу за 2014-05-31. Процитовано 2015-09-02. 
  16. Два видання за один рік. Спрощений варіант Євангелія Мстиславця.
  17. Копія московського видання 1591 року.
  18. Копія московського видання 1589 року.
  19. Кузьма Мамонич[недоступне посилання з квітень 2019]. Календар історії Великого князівства Литовського.

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Дзюбан Р.  Друкарів захоплено в Полоцьку (до початків білоруського, українського та московського друкарства). Робоча гіпотеза / Роман Дзюбан. — Львів, 2013. — 64 с. : іл.
  • Зернова А. С. Типография Мамоничей в Вильне (XVII век) // Книга: Исслед. и материалы. — М., 1959.
  • Голенченко Г. Я. Франциск Скорина и его время. Энциклопедический справочник. — Мн., 1990. — С. 412.

ПосиланняРедагувати