Друга теорема Веєрштрасса

Дру́га теоре́ма Веєрштрасса доводить досягнення неперервною функцією своїх точних меж. Вперше сформулював і довів німецький математик Карл Веєрштрасс.

Точна верхня межа (червоний) і точна нижня межа (синій) неперервної функції ƒ(x) на закритому проміжку [a,b]

Формулювання теоремиРедагувати

Якщо функція   неперервна на проміжку  , то вона досягає на цьому проміжку своїх точних верхньої та нижньої меж. (тобто на проміжку   знайдуться точки   та   такі, що  ,  .

ДоведенняРедагувати

Доведемо, що функція   неперервна на проміжку   досягає своєї точної верхньої межі   (досягнення точної нижньої межі доводиться аналогічно).

Припустимо супротивне, тобто припустимо, що функція   не приймає значення точної верхньої межі у будь-якій точці проміжку  . Тоді для всіх точок проміжку   нерівність   є правильною, і ми можемо розглянути на проміжку   скрізь додатну функцію

 .

Оскільки знаменник   не обертається в нуль та неперервний на проміжку  , то за теоремою про неперервність частки неперервних функцій, функція   також неперервна на проміжку  . У цьому разі, згідно з першою теоремою Веєрштрасса, функція   обмежена на проміжку  , тобто знайдеться таке додатне число  , що для будь-якого   з проміжку   справедлива нерівність:

 .

Її можна переписати (враховуючи що  ) у такому вигляді:

 .

Це співвідношення правильне для будь-яких точок   з проміжку  . Воно суперечить тому, що   є точною верхньою межею (найменшою з усіх верхніх меж) функції   на проміжку  . Отже, отримана суперечність доводить хибність нашого припущення.

Теорему доведено.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати