Дрозд Георгій Іванович
Георгій Іванович Дрозд (28 травня 1941, Київ — 9 червня 2015, Київ) — радянський і український актор театру і кіно. Народний артист України (1999). Член Національної спілки кінематографістів України.
| Георгій Іванович Дрозд | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 28 травня 1941 |
| Місце народження | Київ, Українська РСР, СРСР |
| Дата смерті | 9 червня 2015 (74 роки) |
| Місце смерті | Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство |
 СРСР Україна |
| Національність | українець |
| Alma mater | Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (1963) |
| Професія | актор |
| Кар'єра | 1962—2014 |
| Членство | НСКУ |
| Нагороди |
 |
| IMDb | ID 0238413 |
Життєпис ред.
Народився 28 травня 1941 р. в Києві в родині робітника.
Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1963).
У 1963—1978 рр. — актор Одеського обласного академічного драматичного театру.
У 1978—1984 рр. — актор Ризького російського театру імені Михайла Чехова.
У 1985—1988 рр. — актор Театру «Современник».
У 1988—2005 рр. працював у Київському театрі російської драми ім. Лесі Українки.
Батько відомих акторів Максима та Клавдії Дроздів. Остання дружина — акторка Анастасія Сердюк.
Помер від тяжкої хвороби 9 червня 2015 року. Похований у колумбарії Байкового кладовища.
Фільмографія ред.
- 1962 — «Здрастуй, Гнате!» — Кочет
- 1965 — «Вірність» — командир
- 1973 — «Ринг»
- 1978 — «Артем» — Стаховський
- 1978 — «Де ти був, Одіссею?»
- 1979 — «Повернемося восени» — Привалов
- 1979 — «Козаки-розбійники»
- 1983—1986 — «Останній засіб королів» (т/ф, 4 с)
- 1984 — «Кольє Шарлотти»
- 1987 — «Моя люба»
- 1987 — «Мама, рідна, любима...»
- 1988 — «Грішник»
- 1990 — «Розпад» — лікар
- 1991 — «Подарунок на іменини»
- 1991 — «Охоронець»
- «Мана»
- 1991 — «Зірка шерифа»
- 1991 — «Сократ»
- 1991 — «Вінчання зі смертю»
- 1992 — «Ціна голови»
- «На крутозламі»
- 1993 — «Пастка» (т/ф)
- 1993 — «Вперед, за скарбами гетьмана!»
- 1995 — «Двійник»
- 1995 — «Обережно! Червона ртуть!»
- 1995 — «Москаль-чарівник»
- 2001 — «Вечори на хуторі біля Диканьки» — Потьомкін
- 2002 — «Попелюшка» — мажордом
- 2004 — «Сорочинський ярмарок» — кравець
- 2004 — «Подорожник»
- 2006 — Таємниця «Святого Патрика»
- 2006 — Утьосов. Пісня довжиною у життя
- 2006 — «Таємниця Маестро» режисера М. Федюка — батько Моцарта
- 2007 — Серцю не накажеш
- 2008 — «Присяжний повірений»
- 2009 — «До Парижа!» та ін.
Нагороди та премії ред.
- 8 травня 1999 — Народний артист України[1]
Примітки ред.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 482/99 від 8 травня 1999 року «Про відзначення нагородами України працівників культури і мистецтваи». Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 квітня 2022.