Вікіпедія

Дробович Антон Едуардович

Дробович Антон Едуардович — український громадський та державний діяч, експерт у сфері комунікацій, освіти і культури, голова Українського інституту національної пам'яті[1].

Дробович Антон Едуардович
Дробович Антон Едуардович
Дробович Антон Едуардович
3-й Голова Українського інституту національної пам'яті
Нині на посаді
На посаді з 11 грудня 2019
Попередник Володимир В'ятрович
Народився 28 березня 1986(1986-03-28) (38 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
Відомий як філософ
Громадянство Україна Україна
Освіта Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
Alma mater Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова (2010)
Професія науковець, громадський діяч
Звання кандидат філософських наук

Біографія ред.

Закінчив магістратуру Інституту філософської освіти та науки Національного педагогічного університету імені[2].

Магістр філософії (2010), кандидат філософських наук (2014), магістр правознавства (2018). Випускник програми «Цінності та суспільство» The Aspen Institute Kyiv[3], Регулярно модерував філософські семінари на цьому майданчику. Отримав звання доцента в Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова.

Автор академічних курсів та циклів лекцій, а також понад 50 наукових публікацій у сфері філософії, культурології та антропології[4]. Член правління Молодіжної асоціації релігієзнавців (пізніше — Майстерня академічного релігієзнавства). Екс-керівник освітніх програм Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» та експерт Інституту суспільно-економічних досліджень.

Працював в органах державної влади, державних закладах культури та освіти, у тому числі на посаді радника міністра освіти і науки України, керівника служби стратегії музейного планування та розвитку НКММК «Мистецький Арсенал»[5]. Має другий ранг державного службовця[6].

Є представником Кабінету Міністрів України в Опікунській раді фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» Федеративної Республіки Німеччина[7].

Після нападу РФ 24 лютого 2022 вступив до лав Збройних Сил України і став військовослужбовцем 112 окремої бригади тероборони Києва[8]. З 2023 року перейшов на службу до Десантно-штурмових військ Збройних сил України[9].

В Українському інституті національної пам'яті ред.

Після звільнення Володимира В'ятровича з посади голови УІНП, був оголошений конкурс на цю посаду. В листопаді 2019 залишилося 17 претендентів, а за результатами співбесіди в Національному агентстві з питань державної служби — двоє, серед яких Антон Дробович. Після співбесіди в Кабінеті Міністрів, 4 грудня 2019 року його було призначено головою Українського інституту національної пам'яті[10][11][12]. Розпорядження Кабміну видане 11 грудня[1].

До призначення Антон Дробович висловлював намір зробити політику Інституту «більш виваженою та ліберальною» та збільшити рівень «інклюзивності офіційної пам'яті — докладати більше зусиль із збереження пам'яті про спільну історію українців та українських поляків, євреїв, вірмен, татар, греків, болгар та інших»[13][14].

Новий керівник пообіцяв, що його робота не буде «розворотом в інший бік» у порівнянні з попередником, до того ж він не вважає, що раніше УІНП рухався у радикально неправильному напрямку. Водночас, він інакше дивиться на процес декомунізації[15].

Протягом першої половини каденції відновив робочу комунікацію із Польським інститутом національної пам'яті, відстоював збереження українських поховань у Польщі та дотримання двосторонніх угод, зокрема що стосується збереження могили українських повстанців на горі Монастир[16]. В цей же час Інститут запустив цілий ряд цифрових ініціатив, зокрема Віртуальний некрополь української еміграції[17], цифровий Архів усної історії[18] та Віртуальний музей російської агресії. Останній отримав нагороду від правозахисників «Краща ініціатива у сфері історичної пам'яті стосовно російської збройної агресії»[19].

В бесіді з Наталією Мосейчук розповів, як просував задум заміни герба на монументі Батьківщини-Матері в центрі Києва[20], а також пояснював необхідність усунення пам'ятника Щорсу з центру Києва[21], що зрештою і було зроблено місцевою владою через 3,5 місяці[22].

Погляди ред.

Протягом 2020—2023 років багаторазово наголошував на необхідності усунення герба СРСР з монументу Батьківщини-Матері, і заявляв, що про знесення не йдеться[23][24][25][26]. За ініціативи УІНП в 2022 році в онлайн застосунку «Дія» було проведено загальнонаціональне голосування щодо декомунізації монументу, яке не містило опції знесення монументу і на якому 94 % проголосували за демонтаж герба СРСР:[27]

Нарешті є чітка й однозначна відповідь українського суспільства щодо монумента на території Національного музею історії України у Другій світовій війні. Це чіткий сигнал, що громадяни хочуть жити в країні без привидів минулого, що потрібно нарешті переосмислити досвід Другої світової війни, прибрати з пам'яті про неї пропаганду та облуду. Чесний погляд у минуле допоможе не лише засудити тоталітаризм і його злочини, але і позбутися цілого ряду колективних травм, загоїти рани історії.

Разом із тим зазначав, що пропозиції опонентів демонтувати усю скульптуру під час війни є популізмом, адже необхідної суми коштів на це ніхто не виділить[21].

У 2019 році стверджував, що перенесення вихідного з Дня перемоги 9 травня на восьме число можливе, але не належить до термінових питань[28], застерігав від поспіху в цьому питанні та закликав до проведення відповідних громадських обговорень та експертних консультацій[29]. Після початку повномасштабної російсько-української війни у 2022 році, коли тему перенесення дати святкування почали обговорювати в парламенті[30], зауважив, що з часом значення цього дня для суспільства зменшиться:[31]

Очевидно, що після війни 9 травня перестане мати таке значення, як воно має зараз. Не тому, що хтось це заборонятиме, а тому, що в нас буде своя перемога, яка важливіша для нас, яка для нашої ідентичності, для розуміння свого місця матиме важливіше значення.

Після того як президент зініціював відзначення 9 травня Дня Європи, а 8 травня — Дня пам'яті та примирення, наголосив, що це вдалий час для змін, адже соціологія показала найнижчу підтримку Дня перемоги за весь час незалежності:[32]

Можна навіть соціологічно подивитися, як змінюється ставлення до цих свят, зокрема до 9 травня. У цьому році соціологія показує найнижчу підтримку за всі роки цього свята. Якщо раніше воно було серед найулюбленіших свят українців, то зараз Росія настільки отруїла пам'ять про Другу світову війну і взагалі концепцію 9 травня, що українці не хочуть мати нічого спільного. І президент лише реагує на суспільну оцінку цих подій і мудро робить, що дистанціює істинно історичну пам'ять від ідеологем радянських і вже неоросійських.

У 2021 році він засудив марш на честь дивізії СС «Галичина» у Києві, зазначивши, що прославлення військ СС є неприпустимим для європейської країни[33]. Також у коментарі Радіо Свобода в 2023 році підкреслював, що:[34]

Відповідно до українського законодавства [ Дивізія СС «Галичина» ] не є борцями за незалежність України. Більше того, це нацистський підрозділ, який добровільно набраний з людей, який виконував завдання Третього Рейху. Більшість боїв цього підрозділу була не на території України, тому всякі розкази про боротьбу за волю України, ну це просто, ну не відповідає історичній дійсності. Битви в Словаччині, в Австрії, в Німеччині за незалежність і волю України виглядають якось дуже дивно.

Нагороди та відзнаки ред.

2010 — переможець рейтингу «Кращий випускник» Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова[2].

2015 — лауреат IV мистецтвознавчого конкурсу Stedley Art Foundation[35].

2021 — відзнака за внесок у розвиток Аспен Інституту, Київ[36].

2023 — обраний одним із 15 лідерів у категорії «Державне управління» рейтингу «Список лідерів України УП-100»[37] видання Українська правда.

Родина ред.

Батько — Дробович Едуард Генріхович.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Про призначення Дробовича А. Е. Головою Українського інституту національної пам’яті. Кабінет Міністрів України. 11 грудня 2019. Архів оригіналу за 16 грудня 2019. Процитовано 16 грудня 2019.
  2. ↑ а б НАЙКРАЩІ В НПУ - 2009/2010. Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова. Процитовано 04.12.2019.
  3. ↑ Антон Дробович Експерт з питань освіти і культури. Інститут суспільно-економічних досліджень. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 04.12.2019.
  4. ↑ Голова Інституту. Біографія. Офіційна сторінка УІНП (українською) . 20 січня 2020. Процитовано 15 грудня.
  5. ↑ В'ятровичу не подобається: Хто такий Антон Дробович, новий директор Інституту національної пам’яті. Depo.ua. 04.12.2019. Архів оригіналу за 24 грудня 2019. Процитовано 04.12.2019.
  6. ↑ Про присвоєння Дробовичу А.Е. другого рангу державного службовця. Офіційна сторінка Верховної Ради України (українською) . 31 січня 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
  7. ↑ Про призначення представника та заступника представника Кабінету Міністрів України в Опікунській раді фонду “Пам’ять, відповідальність і майбутнє” Федеративної Республіки Німеччина. Кабінет Міністрів України. 31 березня 2021. Процитовано 31 березня 2021.
  8. ↑ Голова Інституту нацпам’яті Антон Дробович: Ми не маємо займатися душевною терапією росіян. Досить, наїлися вже. Українська правда (укр.). Процитовано 14 вересня 2022.
  9. ↑ Духніч, Ольга (2023). Директор і солдат. Інтер'ю журналу NV (Журнал) (Українською) . Т. №5 (308) листопад 2023. с. 106—109.
  10. ↑ Кандидати на голову УІНП: Відомий повний список. Історична правда. 07.11.2019. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 04.12.2019.
  11. ↑ Конкурс на голову УІНП: Лишилося двоє. Історична правда. 15.11.2019. Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 04.12.2019.
  12. ↑ Кабмін призначив директора Інституту національної пам'яті. Дзеркало тижня. 04.12.2019. Архів оригіналу за 20 квітня 2020. Процитовано 04.12.2019.
  13. ↑ Хто такий Антон Дробович, новий голова Інституту національної пам'яті?. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2019.
  14. ↑ Що чекає УІНП? Бліц із кандидатами на посаду голови. ЕКСКЛЮЗИВ. Історична правда. Архів оригіналу за 5 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2019.
  15. ↑ Новий голова Інституту нацпам’яті каже, що буде не розворот, а "кут нахилу". УП. 27 грудня 2019. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 27 грудня 2019.
  16. ↑ Голова Українського інституту нацпам'яті Дробович про результати візиту до Польщі: ми наполягаємо на дотриманні угод. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 14 вересня 2022.
  17. ↑ Інститут нацпам'яті створив ресурс про місця поховань українських емігрантів. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 14 вересня 2022.
  18. ↑ УІНП запустив новий онлайн-ресурс «Архів усної історії». ВІДЕО. Історична правда. Процитовано 14 вересня 2022.
  19. ↑ Віртуальний музей російської агресії назвали найкращою ініціативою у сфері історичної пам’яті. localhistory.org.ua (укр.). Процитовано 14 вересня 2022.
  20. ↑ Мосейчук, Наталія (18 серпня 2023). Мосейчук + Хранитель національної пам'яті. YouTube-канал Наталії Мосейчук (українською) . Процитовано 15 грудня 2023.
  21. ↑ а б Шурхало, Дмитро (23 серпня 2023). «Приводом для цієї війни росіяни обрали історію»: Антон Дробович про радянську спадщину, здоровий глузд і майбутню перемогу. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 18 грудня 2023.
  22. ↑ ЩОРС 😡😡😡 При ньому РОЗ*ТРІЛЮВАЛИ КИЯН! Демонтаж ПАМ'ЯТНИКА (uk-UA) , процитовано 18 грудня 2023
  23. ↑ Дробович хоче демонтувати герб СРСР з пам’ятника «Батьківщина-мати» в Києві. Главком (українською) . 9 лютого 2020. Процитовано 14 грудня 2023.
  24. ↑ Маркевич, Орися (25 березня 2021). Що може бути на «Батьківщині-матері» замість герба СРСР. The Village Україна (українською) . Процитовано 15 грудня 2023.
  25. ↑ Уряд або Міністерство культури та інформполітики можуть ухвалити рішення щодо демонтажу гербу з монументу "Батьківщина-Мати" в Києві. Еспресо (українською) . 22 липня 2022. Процитовано 15 грудня 2023.
  26. ↑ Дробович, Антон (20 липня 2023). Символи воюють і перемагають. Українська правда (українською) . Процитовано 14 грудня 2023.
  27. ↑ Результати опитування в онлайн-застосунку «Дія» щодо Батьківщини-матері: 94% проголосували за демонтаж герба СРСР. Офіційний сайт УІНП (українською) . 22 липня 2022. Процитовано 15 грудня 2023.
  28. ↑ Сатпаєв, Микола (16 грудня 2019). Вихідний 9 травня можна перенести на іншу дату – Антон Дробович. Український інтерес (Українською) . УІ. Процитовано 15 жовтня 2023.
  29. ↑ Погуляєвський, Марко (8 травня 2020). Глава інституту Нацпам’яті про скасування вихідного 9 травня: Треба спитати громадян і радитись з експертами. Громадське (Українською) . Громадське. Процитовано 15 жовтня 2023.
  30. ↑ Комітет ВР підтримав законопроєкт про перенесення дати відзначення Дня перемоги над нацизмом. Слово і діло (українською) . 20 квітня 2020. Процитовано 17 грудня 2023.
  31. ↑ Дробович вважає, що 9 травня “розсмокчеться” саме собою. В’ятрович вимагає скасувати зараз. Новинарня.
  32. ↑ Антон Дробович про ініціативи президента щодо відзначення 8-9 травня, соціологію та «побєдобєсіє». Радіо Свобода (українською) . 8 травня 2023. Процитовано 15 грудня 2023.
  33. ↑ Голова Інституту нацпам'яті про марш на честь СС "Галичина": Неприпустимо. Українська правда (українською) . 29 квітня 2021. Процитовано 15 грудня 2023.
  34. ↑ Атака на енергетику Курська. Скандал через ветерана «Галичини»: чому Україна мовчить? Cвобода.Ранок. Радіо Свобода.
  35. ↑ IV Мистецтвознавчий конкурс назвав переможців. ART UKRAINE (українською) . 4 листопада 2015. Процитовано 14 грудня 2023.
  36. ↑ Антон Дробович отримав відзнаку за внесок у розвиток Аспен Інституту Київ. Сайт Аспен Інституту Київ (українською) . 22 грудня 2023. Процитовано 14 грудня 2023.
  37. ↑ УП відзначила 100 лідерів України. Українська правда (українською) . 23 листопада 2023. Процитовано 14 грудня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дробович_Антон_Едуардович&oldid=41496836