Відкрити головне меню

Дремлюга Микола Васильович

український композитор, педагог

Дремлюга Микола Васильович (2 (15) липня 1917(19170715)[1], Бутурлинівка — 18 грудня 1998) — український композитор, педагог, музично-громадський діяч, автор першого концерту для бандури, Член Національної спілки композиторів України.

Микола Васильович Дремлюга
Зображення
Основна інформація
Дата народження 2 (15) липня 1917(1917-07-15)
Місце народження Бутурлинівка
Дата смерті 18 грудня 1998(1998-12-18) (81 рік)
Місце смерті Київ, Україна
Громадянство СРСР, Україна
Професії композитор, музичний педагог
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1998 Народний артист України — 1993

БіографіяРедагувати

Народився 2 (15 липня) 1917 року в селі Бутурлинівці (нині місто Воронезької області Росії) в учительській родині (батько викладав математику, мати — літературу). Микола досконало оволодів французькою і німецькою мовами, читав в оригіналі Шиллера, Ґете, Новаліса, Віланда, брав уроки гри на фортепіано у піаніста Г. Беклемішева. Проте, за наполяганням батька вступив на факультет хімічного машинобудування Київського індустріального інституту (нині НТУУ «КПІ»), який закінчив у 1939 році. Під час навчання в КПІ Микола Дремлюга продовжував займатися музикою — виступав на концертах, виконуючи віртуозні прелюдії Сергія Рахманінова, створював власні композиції[2].

В 1946 році закінчив Київську консерваторію по класу композиції Л. Ревуцького та історико-теоретичний факультет. Ще студентом у 1944 році був прийнятий до Спілки композиторів України. В 1949 році закінчив аспірантуру. З 1946 року — викладач на історико-теоретичному та композиторському факультетах Київської консерваторії, з 1965 року доцент, з 1978 року професор.

Помер 18 грудня 1998 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка 49).

ТвориРедагувати

кантати:

«На колгоспних полях» (слова О. Новицького, 1966),

  • ораторія «Ленін» (1970);

для симфонічного оркестру

  • цикл симфонічних поем «Батьківщина»
  • сюїта «В Польщі» (1962),
  • «Болгарська поема» (1966),
  • «Лірична поема» (1966),
  • «Пороніно» (1961),
  • 6 симфоній (1968, 1971,1978,1983,1986,1991);
  • поема «Пісня про мир» (1977);

концерти для інструментів з оркестром:

  • для фортепіано (1965),
  • 2 для труби (1976, 1977),
  • 2 для скрипки (1984,1991),
  • для бандури (1985),
  • для гобоя (1992),

для інструментів соло

  • для фортепіано цикл «Зима», «Весняна сюїта», «Фортепіанний альбом», прелюдії та ін.;
  • для віолончелі — Поема,
  • для скрипки — Соната,
  • для гітари — Соната,
  • для бандури — З сонати, 3 сюїти. Дума та ін.;

вокальні цикли

  • на сл. Ф. Петрарки, В. Шекспіра, А. Міцкевича, Омара Хайяма, В. Сосюри, М. Рильського, Лесі Українки;
  • романси (понад 80) на сл. Мікеланджело, П.Ронсара, П.Елюара, Х. Р. Хіменеса, О.Пушкіна, І.Буніна, І.Франка, Т.Масенка, Л.Вишеславського, Дм. Павличка, А.Демиденка та ін.;

концертні обробки народних пісень для голосу з фортепіано (бл. 100),

хори — цикл «Пори року» (сл. Д.Луценка та О.Марунич);

пісні — «Рідне місто моє» (сл. О.Ющенка), «На Дніпрі» (сл. Д.Луценка), «Незабудки» (сл. Л.Реви), «За рікою тільки вишні» (сл. Б.Олійника) та ін.,

  • пісні для дітей;

музика до кінофільмів.

  • «Суєта» (1956),
  • «Під Золотим орлом» (1957).

Музикознавчі праціРедагувати

  • Українська фортепіанна музика (дожовтневий період), К., 1958;
  • Думки про обробки нар. пісні// Мистецтво, 1959, № 2 та ін.

ВідзнакиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

15 липня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалась пам’ятна дата – 100 років з дня народження Миколи Дремлюги (1917-1998), композитора, громадського діяча, народного артиста України.[4]

ПриміткиРедагувати

 
Могила Миколи Дремлюги

ЛітератураРедагувати

  • Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі.-К.,2008.-С.87,282.
  • Жадько В. О. український некрополь.-К.,2005.-С.177.
  • Майбурова К. М. В. Дремлюга, К., 1968;
  • вона ж. «Батьківщина» — цикл симф. поем М.Дремлюги, К., 1966;
  • Гордійчук М. Симфонічні поеми М.Дремлюги// Мистецтво, 1964, № 5;
  • Шурова Н. Сонети М.Дремлюги// Музика, 1978, № 6;
  • Лісецький С. Третя симфонія М.Дремлюги// Музика, 1987, № 3;
  • він же. Старійшина музики// Культура і життя, 1993, 8 трав.;
  • Дремлюга М. Математик. Музикант// Київський політехнік, 1999, 2 груд.

ДжерелоРедагувати