Дребньова Людмила Миколаївна
Людмила Миколаївна Дребньова (нар. (8 жовтня 1954, Курган)) — радянська і російська актриса театру і кіно[2]. Заслужена артистка Російської Федерації (2001)[3].
| Дребньова Людмила Миколаївна | ||
|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Людмила Николаевна Дребнёва | |
| Дата народження | 8 жовтня 1954[1] (69 років) | |
| Місце народження | Курган, РРФСР, СРСР | |
| Громадянство |
 СРСР Росія | |
| Alma mater | Театральний інститут імені Бориса Щукіна | |
| Професія | акторка | |
| Кар'єра | 1974 — дотепер | |
| Нагороди |
| |
| IMDb | ID 0220236 | |
Біографія ред.
Людмила Дребньова народилася 8 жовтня 1954 року[2] в місті Кургані Курганської області.
У 1972 або 1973 році приїхала з Оренбурга в Москву і ступила до Школи-студії МХАТ. Під час першого курсу її запросили зніматися в головній ролі у фільмі режисерів Валентина Козачкова і Вадима Лисенка «Посилка для Світлани» (1974), за що студентку виключили з навчального закладу. Після закінчення зйомок фільму Людмила повернулася до Москви і вступила в Щукінське училище.
У 1978 році закінчила Вище театральне училище імені Б. В. Щукіна (акторський курс Альберта Бурова) і була запрошена в трупу Театру імені Моссовета, де прослужила одинадцять років (1978—1989)[4].
З 1987 року (з дня заснування театру) — актриса московського театру «Школа драматичного мистецтва» Анатолія Васильєва (режисерсько-акторська Лабораторія Ігоря Яцко)[4].
Нагороди ред.
21 листопада 2001 року «за заслуги в галузі мистецтва» Людмилі Дребньовій присвоєно почесне звання «Заслужений артист Російської Федерації»[3].
Творчість ред.
Ролі в театрі ред.
Театр імені Моссовєта[5] ред.
- 1978 — «Мільйон за посмішку» (Анатолій Софронов). Постановка Ірини Анісімової-Вульф — Ніна
- 1978 — «Казка про дівчинку-невдачу» (Є. Гвоздьов). Постановка А. Молчадської — придворна дама / Краскіна
- 1978 — «Царське полювання» (Леонід Зорін). Постановка Романа Віктюка — гостя на вечорі Катерини
- 1978 — «Очима клоуна» (Генріх Белль). Постановка Геннадія Бортнікова — Генрієтта / Белла Брозен (1984)
- 1978 — «„А чи існує кохання?“ — запитують пожежники» (Едвард Радзинський). Режисер: Борис Щедрін — Вона
- 1979 — «Кішки-мишки» (Іштван Еркень). Режисер: Інна Данкман — Ержбет у молодості / Ілона (1981)
- 1979 — «Брати Карамазови» (Федір Достоєвський). Режисер: Павло Хомський — дівка в картині «Мокре»
- 1980 — «Якщо буду живий…» (Сергій Коковкиі). Режисер: Олексій Казанцев — голос / Мар'яна / Ксенія / хлопчик-італієць / нянька / дама з квітами
- 1981 — «Живий труп» (Лев Толстой). Режисер: Борис Щедрін — циганка Маша
- 1981 — «Перевищення влади» (Валентин Черних). Режисер: Павло Хомський — Кулагіна
- 198? — «Що той солдат, що цей» (Бертольт Брехт). Режисер: Марк Вайль — Леокадія Бегбик, власниця трактиру [6]
- 1982 — «Похорон в Каліфорнії» (Рустам Ібрагімбеков). Режисер: Сергій Юрський — Кітті
- 1982 — «Єгор Буличов та інші» (Максим Горький). Режисер: Павло Хомський — Олександра Буличова
- 1983 — «Прем'єра» (Лалі Росеба). Режисер: Марк Вайль — Ада
- 1984 — «Фабрична дівчина» (Олександр Володін). Режисер: Борис Щедрін — Женька Шульженко
- 1984 — «Людина як людина» (Б. Брехт). Режисер: Марк Вайль — Леокадія Бегбик
- 1986 — «Маленькі трагедії» (Олександр Пушкін). Режисер: Армен Хандікян — Лаура / Луїза
- 1986 — «Орніфль, або Наскрізний вітерець» (Жан Ануй). Режисер: Сергій Юрський — Маргарита
- 1987 — «Сумний детектив» (Віктор Астаф'єв). Режисер: Геннадій Тростянецький — Елеонора Сошнина
- 2001 — «Срібний вік» (Михайло Рощин). Режисер: Юрій Єрьомін — Кіра Августівна
Театр «Школа драматичного мистецтва» ред.
- 1987 — «Шість персонажів у пошуках автора» (Л. Піранделло). Режисер: Анатолій Васильєв — пасербиця
- 1988 — «Спостерігач» (О. Шипенко). Режисер: Борис Юхананов — рок-співачка
- 1990 — «Сьогодні ми імпровізуємо» (Л. Піранделло). Режисер: Анатолій Васильєв
- 1992 — «Ідіот» — глави з роману (Ф. Достоєвський). Режисер: Анатолій Васильєв — Аглая / Варя
- 1994 — «Амфітріон» (Мольєр). Режисер: Анатолій Васильєв — Алкмена / Клеантида
- 1998 — «„Дон Жуан, або Кам'яний гість“ та інші вірші» (О. Пушкін). Режисер: Анатолій Васильєв — Лаура
- 1999 — «Концерт „До***“» (О. Пушкін). Режисер: Анатолій Васильєв — виконавиця романсів
- 2006 — «Кам'яний гість, або Дон Жуан мертвий» (О. Пушкін). Режисер: Анатолій Васильєв — Донна Анна
- 2008 — «Кам'яний ангел» (М. Цвєтаєва). Режисер: Ігор Яцко — Венера
- 2013 — «Як важливо бути серйозним» (О. Вайлд). Режисер: Ігор Яцко — Леді Брекнел
- 2015 — «Вишневий сад» (А. П. Чехов). Режисер: Ігор Яцко — Любов Андріївна Раневська, поміщиця
Центральний будинок актора ред.
- 2002 — «Три високі жінки». Режисер: Роман Мархолія;
- 2003 — «Воскресіння Лазаря» (Федір Достоєвський). Режисер: Борис Мільграм — Катерина Іванівна;
- 18.01.2012 — «Завжди з любов'ю…» (творчий вечір заслуженої артистки Росії Людмили Дребневой з циклу «Різні долі»)[7][8]. Режисер: Павло Тихомиров.
Московський театр юного глядача ред.
- 2003 — «Сни вигнання» (Кама Гінкас) — жорстока тітка в капелюсі[9]
Державний театр націй ред.
- 2004 — «Роман без ремарок» (Сергій Коробков). Режисер: Геннадій Шапошников — вахтерка
Московський драматичний театр імені М. Н. Єрмолової ред.
Фільмографія[12] ред.
- 1974 — Посилка для Світлани — Світлана Платонова
- 1974 — Контрабанда — Люба, член екіпажу корабля
- 1978 — Вечір старовинних російських водевілів[13] — Лизанька.
- 1978 — Узбіччя — Люся, донька Воловича
- 1978 — Осінні дзвони — царица-мачуха
- 1979 — З коханими не розлучайтесь — Іра
- 1980 — Альманах сатири і гумору[14] — Анечка / літераторша
- 1980 — Життя моє — армія — Марина, дружина офіцера Карташова
- 1981 — Проста дівчина — Оля[15]
- 1983 — Дитячий сад — торгівка
- 1985 — Третє покоління — Рая Власова
- 1986 — Карусель на базарній площі — Нюра
- 1987 — Живий труп — Маша, циганка
- 1988 — Брошка — Еммі
- 1989 — Ніч на роздуми
- 2002 — Садко — читає билину Олексія Толстого[16]
- 2004 — Ундіна — суддя
- 2004 — Ніжне чудовисько — заступниця директора театра
- 2005 — Клоунів не вбивають — Люба, дружина Леоніда Якубовича
- 2005 — Сищики районного масштабу — Любка-кагебешниця
- 2005 — Доки
- 2005 — Авантюристка (серія 3) — Євгенія Полуянова
- 2005 — Примадонна — директорка школи
- 2005 — Один з багатьох — Родрігес
- 2005 — Приречена стати зіркою — Ганна Борисівна Годунова, прототип Алли Пугачової
- 2006 — Лікарська таємниця — Альона Ігорівна Хоменко, заступниця директора
- 2006 — Хто в домі господар? — Ксенія Борисівна
- 2007 — Брати по-різному (серія "Пристрасті по Івану ") — Ксенія Анатоліївна, головний редактор недільного додатку
- 2007 — Жіночі історії — Світлана Іванівна, мама Поліни Віленської
- 2008 — Одна ніч кохання — графиня Ігнатьєва
- 2008 — Галина — Ірина Бугримова
- 2008 — Руда — член приймальної комісії
- 2008 — Ранетки — Емілія Карпівна Зеленова, бабуся Поліни
- 2008 — Осінній детектив — Ірина Громова, адвокат
- 2008 — Морозов (серія 5) — сусідка Кривцова
- 2009 — Пастка для фахівця — секретарка в приймальні Кантарович
- 2009 — Непридумане вбивство — Емма Олександрівна, дружина банкіра Радзивілла
- 2009 — Злочин буде розкрито 2 (серія № 20 «Кролик в засідці») — дружина директора модельного агентства
- 2010 — Коли цвіте бузок — Ольга Степанівна, мати Андрія
- 2011 — Будинок вітру — Ірина Львівна
- 2011 — Новини — Лідія Макарівна, мати Сергія Пономарьова
- 2011 — Солдатські казки Сашка Чорного — Влада, маг
- 2011 — Щоденник доктора Зайцевої — матуся
- 2012 — Останній джин — Емма Іванівна
- 2016 — Валькіні нещастя — Лариса Василівна, мати Михайла, свекруха Валентини
- 2016 — Готель «Росія» — Іскра Юхимівна, начальник оргвідділу готелю
Озвучення ред.
- 2004 — Елька і Зоряний листоноша — бабуся Ельки
- 2007 — Елька — мама Ельки
- 2013 — Цветаева, Марина Ивановна — " Антология русской поэзии « Круг лета Господня» — Из рук моих, Молитва лодки, Сини подмосковные холмы[17]
- 2014 — Радио «Русский мир» — «Звёзды „Русского мира“: актриса Людмила Дребнёва».[18]
Участь у телевізійних програмах і сюжетах ред.
- Новини культури (Худрада), телеканал «Культура», 07.10.2008[19]
- Реальні історії, телеканал «ТВ Центр», 17.10.2010[20]
- Новини культури, телеканал «Культура», 10.11.2010[21]
- Події, телеканал «ТВ Центр», 11.12.2011[22]
- Правда 24, телеканал «Москва 24», 07.10.2014[23]
- Календар, телеканал «Культура», 8.10.2014[24]
- Афіша, телеканал «Культура», 8.10.2014[25]
- «Музика у подіях», «Радіо Росії», 17.10.2014[26]
- Новини культури (Худрада), телеканал «Культура», 29.01.2015[27]
Згадки у друкованих виданнях ред.
- Питання театру (збірник 11, стаття «На малих сценах») / Ст. Ст. Фролов — М.: СТД, 1987 (стор 74)
- Петербурзький театральний журнал (№ 20, стаття «Правила відторгнення „Я“») / О. Фоміна — СПб., 2000 (стор 59)
- Петербурзький театральний журнал (№ 22, стаття «Гра про Моцарта і Сальєрі») / А.с Карась — СПб., 2000 (стор 20)
- Гра в життя / С. Ю. Юрський — М.: Вагриус, 2002. — 378 с. (стор 285)
- Зірка «Школи драматичного мистецтва» — Людмила Дребнева святкує ювілей!, газета " Аргументи тижня, 12.09.2014[28]
- газета ИЗВЕСТИЯ 6 жовтня 2014, — «Я наламала чимало дров, але який багаття!», газета ИЗВЕСТИЯ 6 жовтня 2014, — «Я наламала чимало дров, але який багаття!», 6.10.2014 7октября № 188(29188))[29]
- Російська газета 9 жовтня 2014, — "Ієрогліф пристрасті, Актриса Людмила Дребнева святкує свій ювілей з «Кам'яним ангелом» ",Російська газета від 9 жовтня 2014 № 230 (6502), — «Ієрогліф пристрасті, Актриса Людмила Дребнева святкує свій ювілей з „Кам'яним ангелом“», 9.10.2014[30]
Примітки ред.
- ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- ↑ а б «Русский драматический театр. Энциклопедия». / Редакторы: М. Андреев, Н. Звенигородская, А. Мартынова, Е. Беглярова. — М.: Издательство «Большая российская энциклопедия», 2001. — 568 с.: ил.: карт. (стр. 137).
- ↑ а б Указ Президента Российской Федерации № 1338 от 21 ноября 2001 года «О награждении государственными наградами Российской Федерации». [Архівовано 17 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Официальный сайт Президента Российской Федерации // kremlin.ru
- ↑ а б Труппа театра. Людмила Дребнёва. Биография, работы в театре. [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.] Официальный сайт театра «Школа драматического искусства» (Москва) // sdart.ru
- ↑ «Театр имени Моссовета» / Сост.: В. М. Школьников. — М.: «Искусство», 1985. — 296 с.: ил.
- ↑ газета «КомерсантЪ» № 196 от 15.10.94 (цитата в 3-м обзаце). Архів оригіналу за 25 грудня 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
- ↑ Дом Актёра, Пресса о нас. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано 11 жовтня 2020.
- ↑
Запись Вечера Л. Н. Дребнёвой на YouTube
- ↑ Программка спектакля «Сны изгнания». Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 11 жовтня 2020.
- ↑ Театр имени Ермоловой — Афиша. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // ermolova.ru
- ↑ Заслуженная артистка РФ Людмила Дребнёва отмечает юбилей на сцене. — Актрисе театра Анатолия Васильева исполняется 60 лет. [Архівовано 20 листопада 2016 у Wayback Machine.] Информационное агентство России «ТАСС» // tass.ru (8 октября 2014 года)
- ↑ «Актёры отечественного кино». Энциклопедия в 4-х томах. / Авторы-составители: М. Кравченко, А. Тремасов. — М.: Издательство «ИнформБюро», том 1-й «от А до Д», 2012. — 744 с.: ил.: (стр. 715).
- ↑ Фильмы-спектакли: Аннотир. кат. / Сост.: А. Ю. Соколова. — М.: Гостелерадиофонд, 2002. — 288 с.: ил.
- ↑ Телевизионные спектакли: Аннотир. кат. / Сост.: Е. И. Олейник, А. Ю. Соколова. — М.: Гостелерадиофонд, 2000. — 448 с.: ил.
- ↑ Телеканал «Культура» — информация о телеспектакле «Простая девушка».//- В эфире: 26 марта 2012 года
- ↑ Телеканал «Культура» — информация о телеспектакле «Садко».
- ↑ Проект «Живая поэзия » — информация о проекте «Живая поэзия». Архів оригіналу за 15 жовтня 2014. Процитовано 10 жовтня 2014.
- ↑ «Звёзды „Русского мира“: актриса Людмила Дребнёва». [Архівовано 22 жовтня 2014 у Wayback Machine.] // russkiymir.ru
- ↑ Новости культуры, 7 октября 2008 года
- ↑ Реальные истории, 17 октября 2010 года
- ↑ Новости культуры, 11 ноября 2010 года[недоступне посилання]
- ↑ События, 11 декабря 2011 года
- ↑ Правда 24, 7 октября 2014 года. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
- ↑ Календарь, 8 октября 2014 года. Архів оригіналу за 17 жовтня 2020. Процитовано 11 жовтня 2020.
- ↑ Афиша, 8 октября 2014 года. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
- ↑ «Музыка в событиях», Выбор Ольги Русановой, 17 октября 2014 года. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
- ↑ Телеканал «Культура» — Игорь Яцко и Людмила Дребнёва на «Худсовете». 29 января 2015 года. Архів оригіналу за 24 грудня 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
- ↑ Звезда "Школы драматического искусства — Людмила Дребнёва празднует юбилей! газета «Аргументы Неделі» 12 сентября 2014 года. Архів оригіналу за 20 листопада 2016. Процитовано 11 жовтня 2020.
- ↑ «Я наломала немало дров, но какой костер!» «газета ИЗВЕСТИЯ» 6 октября 2014 года (7октября № 188(29188)). Архів оригіналу за 24 лютого 2017. Процитовано 11 жовтня 2020.
- ↑ «Иероглиф страсти, Актриса Людмила Дребнева празднует свой юбилей с „Каменным ангелом“» «Российская газета» 9 октября 2014 № 230(6502). Архів оригіналу за 11 квітня 2021. Процитовано 11 жовтня 2020.
Посилання ред.
- Дребньова Людмила Миколаївна на сайті IMDb (англ.)
- Людмила Дребньова. Біографія, фільмографія, фото, нагороди, відгуки. [Архівовано 26 січня 2021 у Wayback Machine.] // ruskino.ru
- Трупа театру. Людмила Дребньова. Біографія, роботи в театрі. [Архівовано 14 березня 2022 у Wayback Machine.] Офіційний сайт театру «Школа драматичного мистецтва» (Москва) // sdart.ru