Відкрити головне меню

Драченко Іван Григорович

Іва́н Григо́рович Драче́нко (нар. 15 листопада 1922, Велика Севастянівка — пом. 16 листопада 1994, Київ) — радянський військовий льотчик, в роки радянсько-німецької війни старший льотчик 140-го гвардійського штурмового авіаційного полку 8-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії 1-го штурмового авіаційного корпусу 5-ї повітряної армії Степового фронту, гвардії старший лейтенант. Один з чотирьох повних кавалерів ордена Слави, удостоєних звання Героя Радянського Союзу (1944).

Іван Григорович Драченко
Drachen1.jpg
Народження 15 листопада 1922(1922-11-15)
Велика Севастянівка
Смерть 16 листопада 1994(1994-11-16) (72 роки)
Київ
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif Штурмова авіація
Освіта Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1953)
Роки служби 19411947
Партія ВКП(б)
Звання капітан
Війни / битви Радянсько-німецька війна
Курська битва
Вісло-Одерська операція
Берлінська операція
Нагороди
Герой Радянського Союзу (№ 4618)
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Червоної Зірки Орден Слави I ступеня Орден Слави II ступеня Орден Слави III ступеня
Драченко Іван Григорович у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився 15 листопада 1922 в селі Великій Севастянівці (нині Христинівського району Черкаської області) в сім'ї селянина. Українець. Член ВКП(б) з 1944 року. Закінчив середню школу і Ленінградський аероклуб.

У Червоній Армії з квітня 1941 року. Влітку 1943 року закінчив Тамбовську військову авіаційну школу пілотів і був направлений на фронт як льотчик-штурман.

Молодший лейтенант Драченко І. Г. на Курській дузі здійснив 21 бойовий виліт, знищив три танки, 20 автомобілів з боєприпасами та живою силою противника, чотири зенітки, склад боєприпасів, до роти солдатів. Нагороджений орденом Червоної Зірки.

14 серпня 1943 року в районі Харкова, рятуючи командира полку, на Іл-2 таранив винищувач противника. Приземлився на парашуті. При тарані був важко поранений. У несвідомому стані узятий в полон. У таборі під Полтавою радянський лікар зробив йому складну операцію, але праве око врятувати не вдалося. У вересні 1943 року йому вдалося втекти і перейти лінію фронту. Після лікування в московському госпіталі в березні 1944 року повернувся в свій полк. У медичних документах нічого не говорилося про втрату ока, і Драченко почав знову літати. Зробив ще 34 бойових вильотів, знищив 8 танків, 12 автомобілів, 2 зенітних батареї, склад боєприпасів, до роти солдатів. Нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.

6 квітня 1944 року під час вильоту на розвідку був атакований п'ятьма винищувачами FW-190. На сильно пошкодженому літаку зумів дотягнути до аеродрому і зробити посадку. За привезені цінні розвіддані нагороджений орденом Слави 3-го ступеня (наказ від 5 червня 1944 року № 68612).

26 червня 1944 року гвардії молодший лейтенант Драченко вилетів на чолі пари на розвідку в район Ясс. При виконанні бойового завдання вступив у бій з німецькими винищувачами і відбив всі їхні атаки. Потім зробив штурмовку ешелону на залізничній станції Тузіра і з розвідувальною інформацією повернувся на свій аеродром. Нагороджений орденом Слави 2-го ступеня (наказ від 5 вересня 1944 року № 3457).

7 жовтня 1944 року за 55 успішних бойових вильотів І. Г. Драченко нагороджений орденом Слави 2-го ступеня, 26 листопада 1968 року перенагороджений орденом Слави 1-го ступеня (№ 3608).

До серпня 1944 року здійснив 100 бойових вильотів на розвідку, знищення живої сили і техніки противника. У 14 повітряних боях збив п'ять літаків противника.

Звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 4618) гвардії старшому лейтенанту Драченку Івану Григоровичу присвоєно Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 жовтня 1944 року.

Пізніше відзначився у Вісло-Одерській і Берлінській операціях, за що нагороджений орденом Червоного Прапора. Війну закінчив у званні капітан.

Всього за роки війни І. Г. Драченко здійснив 151 бойовий виліт, в 24 повітряних боях збив п'ять літаків противника, ще дев'ять знищив на аеродромах, розбив чотири мости, знищив багато техніки і живої сили противника.

 
Могила Івана Драченка

Після війни вступив до Військово-повітряної академії, але в 1947 році за станом здоров'я був звільнений у запас. У 1953 році закінчив юридичний факультет Київського державного університету, потім аспірантуру. Працював директором школи робітничої молоді № 43, потім заступником директора Палацу культури «Україна» в Києві. Помер 16 листопада 1994 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

НагородиРедагувати

Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, двома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденами Червоної Зірки, Слави 1-ї, 2-й і 3-го ступеня, медалями.

ТвориРедагувати

  • На крыльях мужества. — М.: ДТСААФ, 1986.(рос.)
  • Ради жизни на земле. — 2-е изд. — Київ: Молодь, 1980.(рос.)

Джерела та літератураРедагувати

  • Л. В. Легасова. Драченко Іван Григорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 461. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  • П. Д. Пиріг. Драченко Іван Григорович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2019. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Авиация: Энциклопедия. — М.: Большая Российская энциклопедия, 1994.(рос.)
  • Бессмертные подвиги. — М.: Воениздат, 1980.(рос.)
  • Бундюков А. Т. Солдаты славы не искали. — М.: ДОСААФ, 1981.(рос.)
  • Великая Отечественная война 1941—1945: События. Люди. Документы. — Политиздат, 1990.(рос.)
  • Великая Отечественная война 1941—1945: Энцик. — М.: Сов.энциклопедия, 1985.(рос.)
  • Великая Отечественная война 1941—1945:С-справ. /под ред. М. М. Кирьянова. М: П., 1990.(рос.)
  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 1. — М.: Воениз., 1987.(рос.)
  • Красовский С. А. Жизнь в авиации. — Минск: Беларусь, 1978.(рос.)
  • Крылья Родины. — М.: ДОСААФ, 1983.(рос.)
  • На грани возможного. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Лимб, 1993.(рос.)
  • Рязанов Л. А., Чесноков Н. И. Командир гв. корпуса «илов». — М.: Мос. рабочий, 1983.(рос.)

ПосиланняРедагувати