Драгомирна (рум. Dragomirna) — православний монастир на території села Мітоку-Драгомірней однойменної комуни повіту Сучава в Румунії.

Монастир Драгомирна
Західна стіна монастиря
Координати: 47°45′27″ пн. ш. 26°13′48″ сх. д. / 47.75750° пн. ш. 26.23000° сх. д. / 47.75750; 26.23000
Розташування поблизу Сучави, Румунія
село Мітоку-Драгомірней
Конфесія Румунська Православна Церква
Єпархія Сучавсько-Радівецьке архієпископство Молдавсько-Буковинської митрополії
Тип монастиря Чоловічий монастир
Засновник Мирон Барновський-Могила
Заснування 1607
Відомі насельники Паїсій Величковський
Стан діючий
Монастир Драгомирна (рум, англ, )
Мапа

CMNS: Драгомирна у Вікісховищі

Історія ред.

Один із найстаріших монастирів на Південній Буковині (початок бере з 1607 року), розташований поблизу міста Сучава в Румунії. Монастир розпочався з церкви, спорудженої митрополитом Анастасієм Кримкою. Велику грошову допомогу Кримці надав митрополит Петро Могила. Церковні книги тут, як і в більшості Молдови, велись тоді староруською мовою. Анастасій Кримка створив тут школу руської мініатюри і у 1609 році сам розписав "Євангеліє". Оборонні мури були зведені у 1628-1635 роках на кошти господаря Молдавії Мирона Барновського-Могили. Проте мури не змогли захистити монастир від набігів і пограбувань козаків, польського війська та татар.
З 1763 по 1775 рік настоятелем монастиря був Паїсій Величковський, українець з Полтави, випускник Києво-Могилянської академії. Він привів сюди з Афону 63 ченці. Цей період самі церковники вважають одним з найкращих для монастиря.
Після ліквідації монастирів на території Російської імперії та Гетьманської України, вважався неформальним духовним центром Запорозької Січі. Козацька старшина надавала сталу фінансову допомогу Драгомирненському монастирю.
У час Австро-Угорської імперії (XIX сторіччя) зубожів, однак не був закритий, як більшість православних монастирів Буковини..

Сучасність ред.

 
Церква Зішестя св. Духа

Зараз монастир належить Румунській Православній церкві Бухарестського патріархату. Реставрація відбулася в другій половині ХХ ст. При монастирі — музей православних старожитностей. Центр паломницького руху.

Література ред.

Джерела ред.